Івано-Франківська область

Яким є політичне життя Івано-Франківської області під час війни?

“Політарена” продовжує цикл оглядових матеріалів про регіональну політику в умовах воєнного стану. Таким чином ми аналізуємо політичні процеси на тих територіях, де ситуація дозволяла місцевим політикам і осередкам партій змагатися за владу.

Раніше ми проаналізували політичну ситуацію в ЗапорізькійЗакарпатськійЖитомирськійДніпропетровськійВолинській, Вінницькій областях.

Результати парламентських і місцевих виборів на Івано-Франківщині

Прикарпаття станом на 2020 рік мало 1 млн 041 тис. виборців.

На парламентських виборах народними депутатами в округах стали: Оксана Савчук (ВО “Свобода”), Ігор Фріс (“Слуга народу”), Едуард Прощук (“Слуга народу”), Олександр Матусевич (“Слуга народу”), Василь Вірастюк (“Слуга народу”), Андрій Іванчук (самовисуванець), Володимир Тимофійчук (“Слуга народу”),

Місцеві вибори 2020 року, результати до обласної ради: ВО “Свобода” (76 636 голосів, 19,37%), “Європейська солідарність” (68 227 голосів, 17,25%), “За Майбутнє” (64 344 голосів, 16,27%), ВО “Батьківщина” (58 748 голосів, 14,85%), ВО “Платформа громад” (40 970 голосів, 10,36%), “Слуга народу” (35 576 голосів, 8,99%).

Голова ОВА — Світлана Онищук (призначено у липні 2021 року). Голова обласної ради — Олександр Сич (ВО “Свобода”).

Івано-Франківщина в орбіті “слуг”

Івано-Франківська область доволі несподівано потрапила у 2019-му році в орбіту “Слуг народу”. Крім переможців в округах, область дала ще чотирьох депутатів, які отримали мандати за списком “зелених” (Олег Марусяк, Роман Мулик, Олена Вінтоняк, Василь Мокан).

“Смотрящим” за областю від “Слуги народу” за областю ЗМІ у 2020 році називали Романа Мулика, який, начебто, є ставлеником Ігоря Коломойського. Отримавши контроль над партійною структурою, він провів підконтрольних людей на депутатські посади, а згодом конвертував власні політичні капітали у розвиток будівельного бізнесу. Але ситуація, як буде видно згодом, не така проста, як здається.

Неочікуваною була й перемога на довиборах у 87 окрузі у 2021 році Василя Вірастюка. Здавалося, що загальнонаціональні тренди на той час уже гратимуть проти “зелених”, але на Прикарпатті, як не дивно, керовані адміністративним ресурсом зірки зійшлися так, що представнику президентської партії вдалося відсвяткувати перемогу. Причому – у двобої з кандидатом “від Коломойського” – власником “Буковелю” Олександром Шевченком. Навесні 2021-го року, навіть після декількох гучних корупційних скандалів у владі, Банковій вдалося продемонструвати виборцям, що електоральний потенціал на Прикарпатті у “Слуги народу” залишається доволі суттєвим. І це – після відверто слабкого виступу президентської партії на виборах до обласної ради, під час яких декілька депутатів-мажоритарників не зуміли забезпечити бодай пристойний результат.

Рік війни слабко, порівняно з іншими регіонами, відобразився на повсякденному житті Івано-Франківської області. Декілька ракетних обстрілів з мінімальною, порівняно з іншими регіонами України, кількістю поранених і загиблих, звісно, змусили понервувати мешканців регіону, але скільки-небудь серйозних збитків не завдали. Відповідно до статистичних даних, впродовж року війни Івано-Франківщина прийняла понад 148 тисяч переселенців, також впродовж року до області переїхали 45 юридичних осіб. Цифри, начебто, немаленькі, але знову ж у порівнянні з сусідніми областями, виглядають скромно. До того ж кількість юридичних осіб, які зареєструвалися в Головному управлінні Державної податкової служби Івано-Франківської області у 2022 році, навіть зменшилася майже на третину порівняно з 2021-м роком. На 1 873 зменшилася й кількість підприємців (фізичних осіб), які зареєструвалися у 2022 році, порівняно з 2021.

Все це, порівняно з сусіднім Львовом, який під час війни пережив певний економічний “бум” внаслідок переїзду значної кількості бізнесменів, свідчить лише про те, що Івано-Франківська область так і не вийшла зі стагнації, у якій перебувала останні роки.

Онищук — єдина в Україні жінка, яка керує ОВА

Але не можна сказати, що обласна влада не впоралася з обов’язками. Світлана Онищук – єдина жінка, яка очолює обласну військову адміністрацію. І, в принципі, накази, які ОВА отримує від Києва, вона виконує. А ті завдання, що перебувають на особливому контролі Офісу Президента, навіть завзято виконує. Наприклад, що стосується принципової державної політики щодо Московського патріархату Оніщук звітувала, що Івано-Франківщина — перша область, яка не має на своїй території жодної церкви МП. Про облаштування ВПО Оніщук заявлала, що Івано-Франківська область стала першою в Україні, де для обліку внутрішньо переміщених людей була запроваджена онлайн-система та розроблені відповідні тимчасові посвідчення. “Ми не працюємо над темою ВПО, ми нею живемо”, – казала вона. Це, вочевидь і посилює її позиції у якості центру тяжіння, у тому числі й для “свободівців”. 

Її завзяття відзначив навіть Главком ЗСУ Валерій Залужний, який нагородив Оніщук почесним знаком “За сприяння війську”.

Онищук, звісно, інколи “спотикається”, як це було з її непогодженою заявою про “початок контрнаступу” у квітні 2023-го року. Але з огляду на те, що такі помилки не стали причиною (принаймні, публічно) скільки-небудь серйозних наслідків для неї, дані інциденти можна вважати вичерпаними.

Абсолютна більшість мешканців області 80% підтримують і 15% скоріше підтримують і схвально ставляться до діяльності Володимира Зеленського, а, зрештою, Банковій від виконавців на місцях іншого й не треба.

Певні підкилимні політичні процеси на теренах області, звісно, тривають. Так, уже у серпні 2023-го року розпорядженням Президента України був звільнений з посади голова Івано-Франківської РВА Олександр Ярощук. Як написали деякі місцеві ЗМІ – за появу на робочому місці у нетверезому стані. За іншими даними, і через те, що не зумів зорієнтуватися в нових реаліях перерозподілу сфер впливу на теренах регіону. У 2018 році місцеві оглядачі виділяли три групи впливу на теренах області: БПП, союз “Батьківщини” і “Свободи”, а також групу “Приват” на чолі з Шевченком. А сам Івано-Франківськ називали навіть “монопольною територією” “Свободи”.

“Тихі” прикарпатські політики

Під час війни і з арештом Коломойського політичний ландшафт регіону можуть очікувати певні зміни. Характер цих змін найкраще зрозуміли досвідчені бізнесмени (на чолі з Шевченком) з групи “За майбутнє”, а тому вони вирішили за краще не “світитися” у публічній площині, спрямувавши зусилля на збереження бізнес-позицій.

Відмова від політичних амбіцій та навіть м’якої критики центральної влади викликає позитивну реакцію Банкової. Так, мер Івано-Франківська Руслан Марцинків, який до війни відкрито конфліктував з центральною владою, за що й отримував від неї демонстративні негативні сигнали, після початку повномасштабного вторгнення демонстрував повну лояльність. Можливо через це обласний центр у липні 2023 року удостоївся честі приймати засідання Конгресу місцевих та регіональних влад під головуванням Зеленського.  

Народні депутати (у т.ч. “слуги”) без зайвого розголосу роблять бізнес влаштовують своїх людей на керівні посади, активно заробляють на “Великому будівництві”, виходять з PR-ініціативами перейменування Івано-Франківського району у Галицький.

У Верховній Раді представники Івано-Франківщини також поводять себе доволі тихо: виступають нечасто, та й особливого завзяття у процесі законотворчості також не демонструють. А за принципові законопроєкти голосують дуже обережно. Ну а те, що Василь Мокан увійшов до МФО “Розумна політика” – то це ще одне свідчення схильності представників Івано-Франківщини “розкладати яйця по різних кошиках”. Той самий Мокан до “Слуг” працював і з “Єдиним Центром”, і з “УДАРом”, і навіть балотувався від БПП.

Можливо, усі розуміють, що нинішня владна конструкція в області хоча й виглядає солідно, теж не є вічною. А тому слід акуратно й обережно домовлятися і з тими, хто сьогодні перебуває на адміністративних посадах, і з тими, у чиїх руках є реальні активи та важелі впливу на ситуацію. Поки ж, коли в регіоні панує відносне політичне затишшя, власні владні здобутки усі, хто має такі можливості, намагаються конвертувати у бізнесовій сфері. І не надто це приховують. 

Ще до війни ЗМІ писали, що в політичній сфері області панує “консенсус”, а ключові гравці налаштовані на “конструктивний діалог”. Немає сумнівів, що саме цей “консенсус” стосовно посилення власних економічних і фінансових позицій кожного з цих гравців, існує в регіоні і зараз.

При цьому від старих авторитетів (Порошенко, Коломойський) місцеві відмовляються з такою ж легкістю, з якою списували й їхніх попередників.

Подібні

Законопроєкт про мобілізацію направили на підпис Зеленському

Закон набере чинності через місяць

Верховний суд відмовив у зміні підсудності в справі Червінського

Наразі завершили досудове розслідування

“Цього не було б, якби Україна отримала достатньо засобів ППО”, — Зеленський про обстріл Чернігова

Він наголосив на необхідності підтримки від партнерів

Спецслужби України та Польщі запобігли замаху на Зеленського: що відомо

Громадянин Польщі співпрацював з російським ГРУ