На Житомирщині розподіл сфер впливу і територій між представниками різних груп склався давно, і кардинально змінювати його ті, хто періодично приходить до влади в області, не наважуються.
“Політарена” розбиралася у нюансах політичного життя Житомирщини.
Тренд житомирських політиків: зміна партій
Ілюстрацією до тези про сталі сфери впливу є ситуація, що склалася зі “Слугою народу” на місцевих виборах 2020 року. Формально, до списку потрапили і голови РДА, і партійні активісти. Але фактично ж вибори перетворилися на процедуру підтвердження колишніми депутатами облради, які до того змінили по декілька партій, свого права і далі представляти власні округи. Балотуючись від “слуг”, мандати зберегли Андрій Руденький (БПП), Євгеній Жабокрицький (об’єднання “Самопоміч”) та Олександр Ющенко (Народна партія).
Ця ілюстрація є також і прикладом сталої стратегії будь-якої нової партії влади, яка зводиться до ставки не на членів своєї команди, а на перевірених місцевих кадрів, які можуть гарантувати достойний результат на виборах. Якщо подивитися на ситуацію з іншого боку, то є очевидним й те, що місцеві впливові діячі завжди орієнтувалися на будь-яку владу. І за необхідності готові швидше змінити партійні квитки, аніж жорстко відстоювати політичну позицію.
Як приклад – нардеп Володимир Арешонков, у багажі якого є досвід співпраці з такими полярними, на перший погляд, політпроєктами, як блок “Не так!” і “Європейська солідарність”. Або міський голова Житомира Сергій Сухомлін, який змінив низку партій від “Нашої України”, “Батьківщини”, “Фронту змін”, “Солідарності” і зупинився на партії “Пропозиція”. Але згодом не просто повісив у своєму кабінеті портрет Володимира Зеленського, а й зробив з цього гучний інформаційний привід.
Читайте також: Політичне життя регіонів України: Дніпропетровська область — олігархи, місцева опозиція і “слуги”
Інерційний характер політичних тенденцій на регіональному рівні видно й на прикладі кращих результатів, порівняно із сусідніми областями, політичних партій з колишнього “біло-блакитного” сектору – ОПЗЖ і “Нашого краю”, які зуміли здобути пристойну кількість голосів на місцевих виборах. Місцеве ЗМІ 20 хвилин повідомляло, що багато екс-регіоналів осіли й в команді “За майбутнє”.
Політична Житомирщина після вторгнення РФ
Область хоча і була недовго прифронтовою, росіяни на початку вторгнення окупували п’ять сіл, але бойових дій тут не було. Проте Житомирщина у лютому-березні 2022-го року все одно пережила шок. На деякий час закрилися або призупинили роботу більшість підприємств регіону, через міста і села йшли потоки біженців. До третини мешканців області, рятуючись від обстрілів та побоюючись зсування територію лінії фронту, виїхали за її межі.
Але ситуація залишалася підконтрольною обласній владі. Голова ОВА Віталій Бунечко вже у часи АТО працював на посаді першого заступника начальника ГУ СБУ у Донецькій області, тож атмосфера воєнного стану не була для нього новою. І змінювати його на суто військового фахівця Офіс президента намірів не мав. Уже у квітні 2022 року Житомирщина почала потрохи повертатися до мирного життя. А Бунечко не втомлювався підкреслювати впевненість у власних силах. Інколи голова ОВА виступав і з суто політичними заявами, що дозволяє собі далеко не кожний регіональний чиновник. Його характеристика Лукашенка, як “вусатого тирана”, явно не залишилася непоміченою офіційним Мінськом. Міцні позиції Бунечка підтверджує й недавній візит на Житомирщину Володимира Зеленського.
Відносний баланс сил видно на прикладі обласної ради. Якщо ОВА потрібно “проштовхнути” через неї якісь спірні, але принципові рішення – вона це робить попри негативний розголос у громадському секторі. Але якщо такі рішення зачіпають інтереси окремих депутатських груп, то ті вдаються до тихого саботажу.
Знову ж – без перенесення скандалу у публічну площину.
Нардепи “другого плану” і конфлікти на Житомирщині
Звісно, у такій ситуації навіть тим політикам і нардепам, які мають амбіції щодо зміцнення свого впливу в регіоні, немає сенсу вступати у конфронтацію з представниками виконавчої влади. А тому у нинішньому політичному пасьянсі, вони явно погодилися на ролі другого плану. У керівництва ОВА відсутні жорсткі протиріччя зі “слугами”. Принаймні, голова обласного осередку правлячої партії Арсеній Пушкаренко регулярно з’являється з головою ОВА на публічних заходах.
В тіні ОВА перебуває й нардеп Богдан Кицак з Бердичева, хоча й проявляє обережну активність принагідно зміцнюючи власні позиції у самому Бердичеві.
Зміцнює власні позиції й вищезгаданий Пушкаренко. Ті, хто хочуть завадити йому у цьому процесі, нагадують про участь Пушкаренка у мітингу тодішнього президента “Мотор-Січі” В’ячеслава Богуслаєва в 2021 році, про що пишуть у ЗМІ.
І все ж певні внутрішні процеси в осередку президентської партії йдуть. А інколи скандали у ній стають надбанням громадськості.
Ще до відкритого вторгнення, у січні 2022 року “обнулив” себе нардеп Кузьміних, якого детективи НАБУ спіймали під час передачі хабаря у 558 тис. грн за сприяння в укладенні контрактів між приватними компаніями і лікарнею у Житомирській області. Нардепа виключили з фракції “Слуг”, але мандата не позбавили, тож Кузьміних інколи з’являється у публічному просторі з гуманітарними місіями.
Активність інших політиків та партій – незначна. ОПОРА, відшукуючи те, про що можна написати у звіті, лише побіжно відзначила, що “публічних конфліктів в області за рік повномасштабної війни не було”, але й про які-небудь яскраві заходи теж не розповіла. Благодійні фонди реалізують дрібні соціальні та гуманітарні проєкти. Натомість колишні представники ОПЗЖ згуртувалися навколо гуманітарного хабу “Житомир” який, інколи фігурує у спільних проєктах з ОВА.
Читайте також: Політичне життя регіонів України: Волинь і її “місцеві барони”
На керівництво ОВА замкнені ще декілька Благодійних фондів. Майже не видно в окрузі Героя України Ігоря Герасименка. Більш активно діє на окрузі нардеп Арешонков, який розуміє, що коли призначать нові вибори, розраховувати йому доведеться тільки на себе.
Дрібні скандали і скандальчики все ж інколи трапляються, як, наприклад інформація про нагородження орденом “За мужність” ІІІ ступеня трьох депутатів обласної ради Житомирщини, які виїхали в перші дні вторгнення. Житомирська облрада цю інформацію спростувала. Та й назвати такі “вкиди” системною боротьбою за владу в області не можна.
Житомирщина пливе за течією. І – з великою долею вірогідності – на будь-яких наступних виборах проголосує в унісон із більшістю областей Центральної України. Осіб та груп впливу, які могли б на регіональному рівні кардинально вплинути на ситуацію та змінити її, наразі не видно.
