Рік, що минає, був роком жорсткого отверезіння після успіхів 2022-го, невиправданих очікувань, ворожого підступу і усвідомлення нової, не завжди приємної реальності. Українців “кидало” від жаху до ейфорії, від розпачу до надії.
“Політарена” запитала в експертів Олексія Кошеля, Євгена Магди, Андрія Магери та Олексія Куща про те, які події чи явища були найбільш значущими у тих чи інших сферах та чого чекати від року 2024-го.
Історик і політичний експерт Олексій Кошель: “Україна опинилася у центрі геополітичного шторму”
Якщо початок року був обнадійливим, то кінець – скоріше розпачливим. Західні бюрократії “розганяються” повільно, ще й мають свої проблеми, тож складається враження, що до кінця 2023-го підтримки Україні, зокрема військової, не вистачило. Пік популярності Володимира Зеленського минув. Представити значні воєнні успіхи Україні також не вдалося. Додалися й інші чинники – зокрема, жовтневий напад палестинського ХАМАСу на Ізраїль і поява нової гарячої точки у світі.
“Україна опинилася в епіцентрі геополітичного шторму, — каже голова Комітету виборців України Олексій Кошель. — Війна на Близькому Сході є фактором зміщення уваги, зменшення допомоги. Але політичне протистояння у США і те, що Україна стала заручником у американській виборчій кампанії, є набагато важливішим. І це для нас надзвичайно поганий сигнал”, — каже Кошель.
Згадує він і інші невдачі на зовнішній арені. Стосунки з Польщею, за словами експерта, зараз найгірші за всі часи незалежності, і з боку української влади немає чітких сигналів для їхнього налагодження. Складні, якщо не ворожі стосунки склалися з Угорщиною, і на цьому напрямку також не видно адекватної роботи. В обох випадках все зводиться до формату “перечекати”, “проблема вирішиться сама по собі”.
Кошель вважає, що діяти варто інакше. Наприклад, із Угорщиною можна працювати не лише у політиці погодження — поступу впродовж багатьох років щодо угорської меншини на Закарпатті, формування Берегівської ОТГ, ліберального законодавства до діяльності партій, зокрема “угорських”, в чому Київ робив значні поступки Будапешту.
“Ми могли б демонструвати певні прояви сили щодо подвійного громадянства з Угорщиною, роботи громадян з двома паспортами в органах місцевої влади і місцевого самоврядування. Думаю, Орбан був би надзвичайно вразливий у цих питаннях”, — пояснює Кошель.
Як серйозний негатив він згадує і відсутність впродовж місяців послів України у Великій Британії (не було з кінця липня по вересень, – ред.) та в Нідерландах (не було з кінця вересня по травень, – ред.). “Це одні з наших стратегічних партнерів, і таке затягування грає у серйозний мінус. Тому зараз треба говорити про самостійність МЗС і більш гнучку, активну роботу зовнішньо-дипломатичного відомства”, — підсумовує політолог.
Роботу української влади із західними аудиторіями, на думку Кошеля, взагалі можна оцінити як досить слабку. І у роботі з серйозними гравцями – йдеться насамперед про Китай, Індію, США, було нароблено багато помилок — це є проблемою не лише нинішньої, а й попередньої владної команди. Нині ж ми бачимо хаотичну, емоційну дипломатії замість чітко налагодженої роботи.
“Наприклад, коли депутатський десант зі “Слуги народу” приїжджає в останні дні до США у сподіванні змінити позицію сенаторів-республіканців — це, як на мене, виглядає достатньо смішно і наївно. Навряд чи конгресмени оцінили ці потуги”, — згадує політолог, заразом ставлячи під сумнів і доцільність зусиль ОП щодо організації деяких міжнародних візитів, як от до Кабо-Верде.
Що стосується 2024 року, то прогнози на нього будувати важко. На думку Кошеля. “українська карта” і надалі буде розігруватися на виборах у США. І низка європейських політиків та лідерів у своїх вчинках, висловлюваннях багато в чому звертають увагу саме на Сполучені Штати.
“Тому в нас і пішло загострення риторики щодо неуспіхів України на полі бою, західні політики починають публічно ставити питання, на які ні в кого нема відповідей: чіткі плани щодо завершення війни, бачення першочерговості кроків, необхідних коштів, шансів на перемогу – це теоретичні розмови, які навряд чи можуть бути втілені, але стають ключовими під час виборів у США”, — пояснив експерт.
Втім, Кошель зауважив, що попри низку невдач у 2023-му, Україна продовжує мати вплив на формування міжнародного порядку денного та пріоритетність його пунктів. Питання, як вона використає цей потенціал.
Економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ: “Внутрішній людський потенціал перебуває в структурно-депресивному стані”
Західна фінансова допомога у 2023 лишила Україну на плаву, і обивателю може здаватися, що в економіці ситуація стабільна. Проте економіст та фінансовий аналітик Олексій Кущ звертає увагу на процеси, які доформувалися цього року і тепер змінюють самі підвалини існування української економіки.
По-перше, стара сировинна експортна модель продовжила руйнуватися. Це було очевидно ще в 2022-му році, але ситуацію пом’якшив Чорноморський зерновий коридор (відповідна угода була підписана у Стамбулі і діяла з 22 липня 2022-го до 20 липня 2023 року, — ред.). Нині ця модель економіки збанкрутувала.
Це підтверджує і блокування українських перевізників на кордоні з Польщею. “Польщу не задовольняє, що сировинна, аграрна Україна може увійти в Європейський Союз. Політично поляки за те, щоб Україна вступила до ЄС, але наша економічна модель їм категорично не підходить. Нам треба шукати свої ніші, виробляючи те, що цікаво європейцям і на що в Європі найближчим часом буде зростати попит”, — пояснює економіст Кущ.
Замінити зерно, на його думку, може біопаливо, рослинний білок або те, в чому Європа не задовольняє потреби повністю в рамках так званого “зеленого переходу”. Україна, яка експортує залізну руду, метал і зерно, в її нинішньому форматі не вбудовується у європейську економічну модель – клубу складних розвинутих економік.
Зерновий коридор без участі Росії дійсно є досягненням України у 2023-му. Але Кущ радить зважати на контекст. Тактично —день простояти, ніч протриматись — це позитивне явище. Ми можемо відвантажувати з одеських та дунайських портів не тільки зерно, а й метал та залізну руду, що добре для гірничо-металургійного комплексу. З геополітичних міркувань це також є промовистим фактом, досягненням чинної влади та здобутком ЗСУ. Але стратегічно країна не зможе розвиватись, якщо основні логістичні шляхи і порти перебуватимуть під постійною загрозою ураження з боку росіян.
“В будь-який момент можуть прийти шахеди, ракети, росіяни ставлять морські міни, зараз вони виробляють морські дрони. Для чого, якщо у нас і бойових кораблів особливо немає? Можливо, для того, щоб атакувати прості торгівельні судна”, — розмірковує експерт.
Ці ризики нівелюватимуть можливості системного довгострокового розвитку. “Проблеми з морськими логістичними шляхами — вони надовго, — пояснює Кущ. — Тому єдиний шлях – понижувати фізичні обсяги експорту за рахунок збільшення доданої вартості. А це можливо лише за рахунок переробки сировини”.
Друге вкрай важливе явище 2023-го – небезпечні процеси у структурі людського капіталу. Тут експерт згадує і міжнародне дослідження PISA (тестування навичок і знань 15-річних учнів, — ред.), яке показало катастрофічне падіння рівня знань в Україні, і потужну міграцію за кордон. При цьому внутрішній людський потенціал — ті, хто працює у країні, — перебуває у структурно-депресивному стані. “Тут даються взнаки і процеси мобілізації, економічно активне населення забирається з економіки. І ці два фактори я б назвав серед найбільш небезпечних”, — підсумовує Кущ.
Прогнози на 2024-й рік також не райдужні. Можна очікувати пряму кореляцію стану економіки з темпом війни і динамікою зовнішньої фінансової допомоги. “Треба готуватися, що Росія, яка закладає військовий бюджет на рівні 120 млрд доларів і 6% ВВП, спробує зробити так званий “останній акорд”. Скоріш за все, буде потужний російський наступ, і це буде напряму відбиватись на економічних процесах”, — попереджає Кущ.
Динаміка міжнародної фінансової допомоги також може бути не такою, як очікує Україна — дещо, а може і суттєво меншою за 2022-2023 роки. Це вплине на рівень життя, показники валютних курсів і теж є суттєвим фактором.
Можна чекати суттєвої кризи в аграрному секторі, де виробники трималися на резервах минулих років. “2022-2023 роки були дуже неоднорідними, — розповідає експерт. — Великі зернотрейдери мали доступ до портової інфраструктури і отримували надприбутки за рахунок низьких внутрішніх та високих зовнішніх цін. А невеличкі аграрні господарства не могли збути зерно за нормальними цінами, продавали нижче собівартості. Криза може бути саме в цьому сегменті”.
Нарешті, нестача людських ресурсів. Працівників все більше мобілізовуватимуть на фронт. Відповідно, в економіці буде суттєвий дефіцит робочих рук, і він вже відчувається.
Проте шанс переможно вийти з цих випробувань, на думку Куща, в України є. І тут він підтверджує те, що зазначають експерти в інших сферах: Україні треба швидко вчитися на помилках і змінюватися. Адаптувати економіку до актуальних умов. Формувати нову політику використання людського капітал. Запускати нові моделі розвитку, зокрема переробку сировини. Має бути глибока структурна перебудова.
Юрист, ексчлен ЦВК. Андрій Магера: “Парламент не завжди здійснював реалізацію законодавчих повноважень, наданих Конституцією”
У 2023-му Верховна Рада видала чимало важливих законів – і тих, що викликали палкі обговорення у суспільстві, на кшталт “закону про перерозподіл ПДФО”, “заборону УПЦ МП” чи “легалізацію медичного канабісу”, і тих, які пройшли тихо.
Ексзаступник голови ЦВК України Андрій Магера, виокремлює деякі акти, які, на його думку, мають особливе значення. Передусім це зміни до Кодексу законів про працю України і до законодавства про увічнення пам’яті і перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, а саме перенесення дати з 9 на 8 травня, коли і було підписано Акт про капітуляцію нацистської Німеччини. І це, за словами юриста, дуже суттєво і дуже правильно
Друге — це вирішення питань щодо адміністративно-територіального устрою. До того в Україні діяв Указ Президії Верховної Ради УРСР 1981 року, як каже Магера, “у досить напівживому вигляді”, і було чимало проблем і з найменуванням та перейменуванням населених пунктів, районів тощо.
“Це питання обов’язково треба було врегулювати, хоча там є певні, я би сказав, недоречності, — каже Магера. — Наприклад, парламент, за Конституцією, не має права відносити міста до категорії селищ і сіл, а в законі таке є. Це як приклад, але загалом документ я оцінюю позитивно”.
Третє —те, на що не спромоглася Верховна Рада попереднього VIІI скликання, коли ухвалила рішення про перейменування населених пунктів і районів у Криму. Рішення депутати ухвалили, але відтермінували набрання його чинності до деокупації. Цього року їхні наступники ввели відповідні положення в дію.
“Тобто перейменування, зміна районів, і зміна меж Криму і Севастополя вже відбулися. Раніше до складу Севастополя продовжували входити кілька десятків сіл, місто Інкерман тощо. Зараз всі вони в адміністративному підпорядкуванні АР Крим”, — пояснює Магера.
Нарешті, ще один значущий документ — закон про правотворчу діяльність. Закон дуже потрібний, але він потребує доопрацювання. Зокрема, за словами Магери, треба дуже уважно вивчити питання, хто ініціює проекти нормативно-правових актів для Верховної Ради, Кабміну, Президента, в який спосіб це відбувається, як обговорюється до часу реєстрації, які наслідки ухвалення цих законів, чи відрізняється набрання чинності законів від введення в дію. Поки що цих питань не вирішено, тож лишається сподіватися, що з часом закон вдосконалять.
Також варто додати, що у 2023-му парламент дотримувався далеко не всіх положень свого регламенту і не завжди здійснював свої, надані Конституцією, законодавчі повноваження, у певних питаннях передаючи їх, наприклад, Кабміну.
На 2024-й справ не поменшало. “Весь масив законодавства треба якомога швидше привести у відповідність до чинної Конституції. Щоб не було так, що у чинному регламенті ВР в нас відсутній розділ про утворення парламентської коаліції. А його як не було, так і нема”, — пояснює Магера.
Це стосується багатьох законів — про Антимонопольний комітет, про Службу безпеки України, про Фонд державного майна та інші регуляторні органи, де треба визначити, хто в який спосіб призначається та звільняється з посади. Наприклад, у призначенні голови АМК досі, з часів Януковича, прописана участь президента, чого не має бути. В інших законах подібна ситуація.
Крім того Верховній Раді, Президенту і МЗС треба позбутися вибіркового використання міжнародних угод, залишених у спадок від СНД. “Треба виходити з усіх без винятку міжнародних договорів, укладених в межах СНД. Україна — не член СНД, нам нема чого там робити. Якщо є якісь невирішені проблеми з учасницями СНД, не складає труднощів укладати з ними двосторонні договори. Все це за бажання вирішується. А перебування як учасника міжнародних договорів у СНД дискредитує Україну на зовнішній арені”— пояснює Магера.
І ще одна проблемна сфера — євроатлантична інтеграція України (не слід плутати з європейською, — Ред). Верховна Рада має ухвалити закони, спрямовані на її реалізацію. “Було би правильно, якби парламент утворив окремий комітет для євроатлантичної інтеграції, — вважає експерт. — Або тому комітету, який зараз очолює — успішно, на мою думку — Іванна Климпуш-Цинцадзе додати в назві євроатлантичну інтеграцію. Це дуже важливо, щоб посилити Україну в цих питаннях”.
Політолог, історик, директор Інституту світової політики Євген Магда: “У нас ситуація нагадує п’ятнашки у владі”
Головним підсумком 2023-го, на думку політолога Євгена Магди, є те, що це рік, який Україна повністю провела у стані війни, від першого до останнього дня.
“Це стало роком прощання з ілюзіями, оскільки добитися легкої перемоги, як всі вже зрозуміли, буде не просто. Нам треба змінюватися, і змінюватися темпами, які дозволять побудувати більш ефективну державу, спроможну давати відсіч Росії на всіх напрямках”, — каже він. І зазначає, що це не просте завдання, але Україна, яка вистояла під першим ударом, має шанси стати потужною і яскравою державою.
Ще одна відзначена ним риса року — ситуація у владі, яка, за словами політолога, нагадує “п’ятнашки”. Наприклад, Верховній Раді деякі депутати складають повноваження, наче втомилися під час війни, при цьому тільки Михайло Забродський, генерал, склав мандат і пішов до лав ЗСУ. Куди поділися інші “парламентські дезертири” — невідомо.
“У нас відбуваються якісь ротації в уряді, в якому більшість членів ніхто не знає, так само, як більшість людей не знає, що в нас є три різних віце-прем’єрки. Влада зосереджується в руках ОП, що, з одного боку, об’єктивний процес, бо під час війни влада має бути концентрована, а з іншого — негативний, тому що владні повноваження часто здійснюють люди, які не мають жодної політичної відповідальності”, — каже Магда.
Важливою позитивною подією є початок переговорів про вступ до ЄС разом з Молдовою. Проте не варто чекати, що перемовини будуть стрімкими, як обіцяє влада, адже не факт, що запас політичних компромісів не вичерпано. Із НАТО ситуація ще складніша. Український контрнаступ не виправдав всіх надій, і це матиме вплив і на майбутню перспективу євроатлантичної інтеграції.
Втім, своє нове місце у світі наша країна у 2023-му не втратила. “Україна лишається дійсно активним політичним гравцем, але зараз проти нас грають фактори демократії. В усьому світі походять вибори, і це нормально. Не нормально було намагатися провести їх в Україні, і я впевнений, що це була російська інформаційно-психологічна спецоперація. Тому що вибори у країні, що воює, можуть просто розірвати її на шматки” — пояснює Магда.
У 2024-му політолог передусім чекає на формування Уряду національної єдності, оскільки у країни практично не залишилося інструментів для ефективних перетворень, переведення економіки на військові рейки і створення відповідних проривних заходів.
Також 2024-й буде роком виборів у світі, що впливатиме на допомогу Україні — у Великій Британії, до Європейського парламенту, президентські вибори і вибори палати представників і губернаторів у Сполучених Штатах. До влади можуть приходити як союзники, так і опоненти України. Тож наші аргументи для західних партнерів мають бути все більше і більше переконливими.
Будуть і так звані “вибори”, тобто переобрання Путіна, у Росії. “Думаю, що він буде прагнути перемогти з рекордною підтримкою. Головне, щоб, дописуючи цю підтримку, за 100% не перевалили”, — іронізує Магда.
Головним же викликом для українців залишиться війна. Якщо до неї в тих же темпах, як у 2023-му, додаватиметься корупція, це стане великою проблемою для всіх. Україні треба на ходу вчитися на помилках, перебудовуватися і розуміти, що виборів поки що бути не може. А тому влада сама має змінюватись зсередини і демонструвати, що готова йти на неординарні, але ефективні кроки.
“2024-й – рік високосний, тому в нас буде на один день більше, щоб наблизитись до перемоги. Але ми маємо для цього усвідомлювати, що вона буде важкою”, — підсумовує Магда.
