Чим довше триває агресивна війна Росії в Україні, тим більше на міжнародній арені з’являється країн і лідерів, які пропонують себе у якості миротворців. Звісно, ця війна вкрай негативно впливає на економіку усього світу, тому інтерес навіть віддаленіших від України країн в тому, щоб вона якнайшвидше закінчилася. Але на яких умовах, чи підходять вони Україні?
“Політарена” зібрала усіх відомих на цей момент миротворців і проаналізувала їхні “мирні пропозиції”.
Білорусь — миротворець-зрадник
Війна Росії проти України розпочалася не у 2022 році, а в 2014, і саме Білорусь була першим миротворцем ще в часи анексії Криму і перших бойових дій на Донбасі між Україною і РФ. У серпні 2014 року в Мінську був запущений мирний процес так званого врегулювання війни на сході України, який відомий під назвою “мінські угоди”. Головним посередником між міжнародним злочинцем РФ Володимиром Путіним і тодішнім президентом України Петром Порошенком був білоруський диктатор Олександр Лукашенко. Про долю “мінських угод” всім відомо, Росія ніколи не збиралася їх виконувати. Про те, чим закінчилася “миротворча” участь Лукашенка, також відомо — зрадою. Він зробив Білорусь плацдармом для нападу РФ на Україну, для запуску ракет і просування військ на Київ. Також Лукашенко зробив свою країну російською військовою базою, де навчаються і лікуються військові РФ.
Проте Білорусь і після 24 лютого 2022 року спробувала знову стати переговорним майданчиком для РФ і України. У кінці лютого і на початку березня у прикордонних районах Білорусі відбулося кілька раундів переговорів між українською і російською делегаціями, коли вже точно стало відомо, що РФ не зможе взяти Київ за три дні.
Білорусь, як сателіт Росії, бачила лише один варіант встановлення миру — швидка перемога РФ, встановлення окупаційного проросійського режиму в Україні. Лукашенко ще на початку лютого 2022 року проговорився про плани утворити Союзну державу у складі України, Росії та Білорусі.
Туреччина і її миротворчі потуги
В Туреччину наприкінці березня 2022 року були перенесені переговори України і РФ, якраз тоді, коли розгромлена ЗСУ армія Росії готувалася здійснити “жест доброї волі” і вийти з Київської, Чернігівської і Сумської області. 29 березня 2022 року відбувся черговий раунд переговорів у Стамбулі, де обговорювали Договір про гарантії безпеки для України, запропонований українською делегацією. За задумкою це мав би бути міжнародний документ, який підписали б держави-гаранти: країни Радбезу ООН, зокрема, США, Велика Британія, Китай, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Італія, Польща, Ізраїль. Держави-гаранти мали б вступитися за Україну в разі агресії, а натомість Україна готова була зафіксувати позаблоковий та без’ядерний статус держави.
Президент Туреччини Реджеп Ердоган узявся організовувати зустріч президента України Володимира Зеленського і Путіна. Українська і російська сторони були не проти такої ініціативи. Для Ердогана завзята участь у встановленні миру між сторонами була питанням особистого іміджу і міжнародного авторитету. І тут треба згадати, що Ердоган пропонував Туреччину як миротворчий майданчик ще після першої фази війни 2014 року. Наприклад, у 2015 і 2018 році Туреччина підтримала розгортання миротворчої місії ООН на окупованій частині Донбасу і заявляла про готовність долучитися до неї.
Але вже на початку квітня стало відомо про злочини армії РФ на Київщині: в Бучі, Ірпені, Мотижині, Гостомелі. А також про звірства в Чернігівській області і на інших окупованих територіях. Українська влада ще допускала продовження переговорів, але потім, орієнтуючись на суспільну думку, усі розмови про діалог звелися нанівець. Ідея про гарантії безпеки для України також тоді не знайшла широкої підтримки серед союзників (хоча зараз до неї повернулися, і ідея має успіх, – ред.)
Що вийшло в Ердогана: бути успішним посередником під час звільнення з полону “азовців”, а також на переговорах щодо експорту українського зерна. Зерновий коридор працював у 2022 році, працює в 2023 році саме завдяки Туреччині. Також Туреччина ще у лютому минулого року закрила протоки в Чорне море для російських військових кораблів, що значно зменшує можливості РФ обстрілювати Україну.
Ердоган, який є президентом країни-члена НАТО, з одного боку завжди підтримував територіальну цілісність України і засуджував анексію Криму, окупацію Донбасу і вторгнення РФ, надавав Україні військову і гуманітарну допомогу. А з іншого боку, не переривав стосунки з РФ і Путіним. І тут можна згадати “турецький потік”, і невведення санкцій проти РФ, і зустріч з Путіним у Сочі та на саміті у Самарканді.
Туреччині вигідно, щоб війна в Україні закінчилася, але невигідно, щоб вона закінчилася повним розгромом і ізоляцією Росії.
Після руйнівних землетрусів у Туреччині Ердоган від теми російської війни в Україні дещо відійшов, а зараз бореться за посаду президента на виборах.
Китай і його “мирний план” з 12 пунктів
Протягом першого року повномасштабної війни РФ в Україні, Китай тримався мовчазного нейтралітету, подекуди закликаючи до врегулювання “конфлікту”. Але у першу річницю вторгнення несподівано КНР представив свій “мирний план” з 12 пунктів, який можна охарактеризувати як “за все хороше проти всього поганого”:
- Повага до суверенітету всіх країн;
- Відмова від “менталітету холодної війни”;
- Припинення бойових дій;
- Відновлення мирних переговорів;
- Вирішення гуманітарної кризи;
- Захист цивільного населення та військовополонених;
- Підтримання безпеки атомних електростанцій;
- Зниження стратегічних ризиків;
- Сприяння експорту зерна;
- Припинення “односторонніх” санкцій;
- Підтримання стабільності промислових ланцюгів і ланцюгів поставок;
- Сприяння післявоєнній відбудові.
Китай не називає війну війною, “наводить мости” з Росією, перетворюючи її на свого васала, балансує у протистоянні з США, намагаючись посіяти розбрат між США і ЄС, перетягнувши європейців на свій бік.
Проте Китай вдає, що має миротворчі амбіції, і лідер КНР СІ Цзіньпін після телефонної розмови з Зеленським вирішив відправити спецпредставника Лі Хуея в Україну, Росію і країни ЄС. Хуей зустрівся в Україні з головою МЗС Дмитром Кулебою, який заявив, що Україна не піде на поступки, які б призвели до відмови від власних територій. Також Хуей говорив Зеленським, але українська сторона ніяк не прокоментувала їхню розмову. МЗС Китаю процитувало те, що Хуей сказав українському президенту: “Панацеї для розв’язання кризи не існує, але всім сторонам необхідно починати з себе, будувати взаємну довіру і створювати умови для припинення війни і переговорів”. Відсутність офіційної реакції Зеленського на ці слова і взагалі на цю зустріч багато про що говорить.
Мета Китаю не справедливий мир в Україні із покаранням агресора і відшкодуванням збитків. Це означало б, що у протистоянні авторитаризма РФ і західної демократії переміг би Захід. Такого розвитку подій Китай, який протистоїть США, ніяк не може допустити.
Задля цього навколо своєї риторики щодо війни в Україні Китай збирає коло країн, особливо це стосується країн “глобального півдня”, які дослівно повторюють тези КНР. Бразилія – одна з них.
Бразилія. Яку “мирну гру” затіяв Луїс Ігнасіу Лула де Сілва
Бразилія не приєдналася до західних країн у введенні санкцій проти Росії та відмовилася постачати Україні боєприпаси. Проте президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва неодноразово заявляв про своє бажання виступити посередником у мирних переговорах між Україною та РФ.
Його позиція будується на тому, що сторони повинні знайти “золоту середину”, тобто домовитися про територіальні претензії десь посередині. “Україна фактично не може змиритися з окупацією своєї території, вона має чинити опір. ЄС має рацію в прийнятому рішенні (стати на бік України — ред.), а Бразилія та інші країни мають рацію в бажанні знайти “золоту середину”. Я думаю, що це можливо”, – казав він.
Разом з тим, Лула де Сілва радив Зеленському поступитися Кримом, аби закінчити війну, також він повторював китайський наратив про те, що США “заохочують війну”, озброюючи Україну. А ще бразильський лідер під час візиту в ОАЕ закликав світ створити аналог групи країн G20 для закінчення війни.
Риторика Лули де Сілва далека від позиції України, Зеленський у відповідь пропонував йому приїхати і побачити своїми очима російську агресію. Разом з тим на нещодавньому саміті G7 у Японії Зеленський проігнорував зустріч з бразильським колегою. Лула де Сілва був розчарований. Він сказав, що готовий приїхати до України та Росії, щоб зустрітися з лідерами країн для обговорення вирішення конфлікту. Однак ні Зеленський, ні Путін “не хочуть обговорювати мир”.
Африканський “мирний план”
Україні варто розпочати переговори до виведення військ РФ, вважають шість африканських лідерів. Делегація президента ПАР Сирила Рамапоси анонсувала візит до Москви та Києва. Серед учасників мирної ініціативи – також глави Сенегалу, Єгипту, Замбії, Демократичної Республіки Конго та Уганди.
Президент ПАР вже поговорив з Зеленським про намір приїхати до України у складі місії від кількох африканських країн. Український лідер привітав таку мирну ініціативу. Зеленський сказав, що готовий прийняти високих гостей в Україні, вислухати їхні пропозиції, розповісти про українську формулу миру та запросити приєднатися до її реалізації.
Деталі африканського мирного плану поки не відомі. Зазначимо, що загалом всі африканські країни не завжди одностайно голосували в ООН у питаннях засудження російської агресії. Зазвичай вони тримали нейтралітет, або підтримували РФ.
Саудівська Аравія
Саудівська Аравія зайняла більш чітку позицію щодо війни РФ в Україні. Країна голосувала за резолюції ООН, що закликають Росію припинити вторгнення і утриматися від анексії української території. Також Саудівська Аравія у 2022 році виступила посередником в обміні полоненими між Україною і РФ.
Нещодавно кронпринц Саудівської Аравії Мухаммад бін Салман аль Сауд сказав, що королівство готове докласти зусиль для посередництва між Росією і Україною. Ця заява прозвучала на саміті Ліги арабських держав, куди був запрошений Зеленський. Його візит і промову експерти оцінюють як успішні, що вочевидь може похитнути вплив РФ на цей регіон.
Україна хоче, щоб робота і посередництво Саудівської Аравії у гуманітарних питаннях звільнення полонених і повернення українських дітей тривало. Разом з тим у Саудівської Аравії є проблеми у відносинах з США, крім того, останнім часом спостерігається зближення країни з Китаєм. Тому для України ці факти можуть бути тривожними.
