Національна стратегія доходів України на 2024-2030 роки, погоджена Кабміном наприкінці грудня, якось підзабулася протягом новорічних свят і російських обстрілів, але уряд з цієї стежки нікуди не звертав. Там вважають, що це дорожня карта реформування податкової та митної системи, а також удосконалення процедур податкового та митного адміністрування. До того ж “стратегія” ще й “структурний маяк” програми МВФ, який Україна мала виконати до кінця 2023 року.
Найнеприємніше у стратегії – підвищення ставок для спрощеної системи оподаткування, звуження першої групи, об’єднання другої і третьої, а потім і зовсім заборона спрощеної системи. Це рішення ускладнить життя дрібним ФОПам – громадянам, які отримують невеликий дохід і самостійно ведуть звітність, не витрачаючись на бухгалтера.
Інші норми також викликають занепокоєння: РРО для всіх та ведення обліку походження товарів, запровадження прогресивної шкали оподаткування ПДФО, реформування податкової і митниці у бік посилення контролю за банківськими рахунками і отриманням силових повноважень.
Про те, до чого готуватися українському бізнесу, “Політарені” розповів економіст, керівник аналітичного напряму “Мережі захисту національних інтересів “АНТС” Ілля Несходовський.
Стратегія є, але депутати можуть “спустити її на гальмах”
– Уряд затвердив Стратегію наприкінці грудня. Чи потрібно ще щось узгоджувати, щоб вона почала діяти, чи вона є самодостатнім документом?
– Що таке стратегія? Це нариси того, яким чином Міністерство фінансів бачить, як треба змінювати податкову систему України і з точки зору податків, їхніх ставок, адміністрування, податкової, митниці тощо на найближчий час. Тому, звичайно, в рамках цієї стратегії мають бути зміни до законодавства. Кабмін є суб’єктом законодавчої ініціативи, вони подаватимуть законопроєкти в рамках цієї стратегії, щоб депутати за ці пропозиції голосували. Тому, по-перше, можна сказати, що вона є самодостатня. А по-друге, це лише тільки стратегія.
Може бути, що абсолютно нічого з того, що написав Мінфін, не буде ухвалено. Але треба не забувати, що це було наше зобов’язання перед Міжнародним валютним фондом, тому вони (Мінфін, – Ред.) будуть тиснути, що нібито це вимога МВФ. Проте ще раз наголошую: це не обов’язок, і не факт, що все, що там прописано, буде проголосоване.
– Тобто в процесі можуть бути внесені зміни до того, що вони пропонують?
– Ні, у стратегію вносити зміни не будуть. Може ухвалюватися законодавство, яке не буде відповідати стратегії. Іншими словами, законодавство може бути будь-яке — і таке, що буде відповідати стратегії, і таке, що не буде. У нас багато стратегій було ухвалено перед цим, і далеко не всі хоч трохи виконувалися.
– Є якийсь термін, протягом якого це законодавство має бути розроблене, чи ця історія може тягнутися до 2030 року? Коли ми можемо отримати ясність?
– Нема жодних чітких термінів.
Мінфіну не цікаво, що там з бізнесом
– Як загалом ви б оцінили цей документ? Його якість, продуманість?
– Неможливо оцінювати документ, він підготовлений жорстко ексклюзивно. Іншими словами, це погляд тільки Мінфіну. Навіть всередині Кабміну – це не погляд інших міністерств. Наприклад, не врахована думка Міністерства сільського господарства, Міністерства економіки, Міністерства інфраструктури тощо.
Проблема цього документу в тому, що він є лише суб’єктивною позицією самого Міністерства фінансів. Не були запрошені експерти, не був запрошений бізнес. Я не знаю, хто брав участь у розробці цієї стратегії. Вони говорять, що хтось був запрошений — ну, назвіть ці компанії або представників бізнес-спільноти. Тому враховуючи, як був підготовлений документ, об’єктивно його оцінити неможливо.
Він є дуже одностороннім: не враховуються наслідки для економіки, інші наслідки. Тому, я вважаю, навіть з самого підходу до підготовки, він є неякісним.
– Чи може бути ухвалена інша стратегія, з урахуванням інших точок зору і за участі інших учасників?
– Ні. Ніхто вже не буде нічого переглядати. Тим більше, що якби була активність з боку бізнес-спільноти у випадку, коли б це був вже конкретний законопроект, який впливає на їхнє життя, тоді б це було би, скажімо так, вмотивовано.
– Тобто вона в будь-якому разі буде нависати над нами до 2030 року…
– Я на цей документ дивлюсь [з міркувань], чи є там щось радикально нове. Є лише деякі моменти – наприклад, прогресивна шкала оподаткування або скасування податкової соціальної пільги, інші окремі моменти. Тому я б не сказав, що там щось дуже нове.
Мінфін завжди такий був. Йому треба вирішувати свої питання, а саме якомога більше стягнути з бізнесу для утримання бюджету. Все, крапка. Що там з тим бізнесом його ніколи не цікавило. Він блокує рахунки, хоче посилити контроль тощо, тобто отримати максимум повноважень, говорячи, що все залежить від нього, тому що йому треба наповнювати державний бюджет. От це – політика Мінфіну.
Об’єктивно такі державні політики мають розроблятися з усіма стейкхолдерами в інклюзивному процесі. Проте цей документ є, Мінфін працюватиме в його форматі, хоча я не впевнений, що це потім знайде своє відображення в українському законодавстві.
Хто не у схемі, з того здеруть три шкури
– На вашу думку, наскільки те, що там заплановане, взагалі відповідає українським реаліям? Чи можна було робити таку стратегію в умовах, коли ми навіть не знаємо, які у нас будуть доходи, яка буде фінансова допомога?
– Це нормально, для цього якраз і треба писати стратегію. Є виклики, і ти маєш продумати, як будеш на ці виклики реагувати. Тож сама наявність стратегії – це дійсно вимога МВФ, і вона є обґрунтована. Фонд хотів, щоб Мінфін показав, яким чином збирається вирішувати проблеми, які є на сьогодні. Але, ще раз, Мінфін нікого не запрошував і, як наслідок, отримав саме такі результати, саме такий погляд, таку стратегію. Це неправильно. Категорично.
І ще дуже важливий момент: Мінфін, таке відчуття, застряг десь у 2021 році. Він абсолютно не помітив війни. Війна десь “там”, [існує] тільки з точки зору наповнюваності бюджету. Не помітив потреби у відновленні, у залученні інвестицій. Цього нема від слова “зовсім”, жодного слова! Він бачить відновлення тільки в тому, що збере більше коштів з бізнесу. Але це матиме зворотний ефект.
– Чи правильно розуміти, що питання зайнятості, враховуючи намір скасувати спрощену систему, теж не враховане?
– Я поясню. Логіка Мінфіну наступна: замість того, щоб боротися зі схемами ухиляння від сплати податків, він вирішив підвищувати податкове навантаження на українські бізнеси, які податки сплачують податки. У нас, умовно кажучи, втрати державного бюджету на митницях 100 млрд гривень. Питання: що робити? Вони кажуть: а давайте збільшимо, умовно, податки, будемо брати мито у два рази більше. Або, наприклад, заробітні плати платять в конвертах – давайте збільшимо оподаткування заробітних плат. Де логіка?
Нам якраз потрібно думати, як залучити людей, щоб вони сплачували податки. А вони, навпаки, збільшують навантаження на тих, хто платить, щоб людина подумала: “Нащо мені ті податки? Краще я якимось чином буду від них ухилятися”. Це малий бізнес. А зловживає крупний бізнес, який реєструє ФОПи. Хто це реєструє, чому там кожного місяця міняється ФОП? Ви все це бачите через свої системи. Але отримуєте, вибачте, фінансове заохочення, щоб цього не помічати. І для імітації боротьби пропонуєте зробити отаким чином.
– “Общипаємо гусака” ще більше?
– Ні-ні, я кажу про інше. Замість того, щоб боротися зі схемами, Мінфін вирішив діяти навпаки: хто не в схемі, з нього здеремо три шкури. Логіка змінюється.
– На вашу думку, як далі, враховуючи ухвалений документ, функціонувати українському бізнесу? До чого готуватися?
– Скажу чесно: нам би перемогти у війні… У нас падіння експорту, імпортні товари масово заміщують українські товари. Попри зменшення населення, у нас зростає імпорт. Що не логічно, ми б мали внутрішньо зростати. Тому українському бізнесу треба готуватися до переїзду в Європу, до переїзду в США. Це єдиний спосіб зберегти справу. Бо умови є абсолютно несприятливими.
Питання в тому, чи залишиться тоді Україна – без українського бізнесу. Це найбільше мене турбує. Це серйозний виклик. Тому що ми зараз фокусуємо увагу на наших військових, але якщо не буде економіки, не буде ресурсів, то чим військовий має воювати? Хто йому буде виплачувати заробітну плату? Хто буде забезпечувати його родину? Тому тут уряд, скажу так, повністю неправильно діє. І це проблема.
