Зеленський про ППО і допомогу США
Фото: Офіс президента

Початок нинішнього тижня ознаменувався двома інформаційними подіями, які вдало зійшлися у часі і “підсвітили” одна одну. В понеділок, 11 вересня, Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати дослідження, не надто приємні Банковій: 78% українців вважають, що за корупцію в українському уряді та військових адміністраціях несе пряму відповідальність президент Володимир Зеленський. Днем пізніше він ветував скандальний закон про закрите декларування доходів і майна чиновників з вимогою відкрити реєстр.

Спільним для обох новин є слово “корупція” та боротьба з нею. Разом з політологом Олегом Постернаком “Політарена” розбиралася, як ці події доповнюють одна одну і як Зеленський “штовхає” свою передвиборчу кампанію, що де-факто вже триває.

Президент відповідає за корупцію: чи дійсно тут є маніпуляція

Дослідження КМІС, а саме питання про відповідальність президента за корупцію, викликало цілком очікувану критику від “слуг”, палкі обговорення в соцмережах, а також зауваження від деяких експертів. Керівник фракції “Слуга народу” у Раді Давид Арахамія назвав дослідження маніпулятивним. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров згадав, що він теж соціолог за освітою, і назвав дослідження КМІС “дивним”, а навкруги питання теж побачив маніпуляцію. Думку представників влади розділяють і деякі експерти.

Керівник Центру громадської аналітики “Вежа” Валерій Клочок в інтерв’ю “Радіо NV” обережно визнав опитування досить маніпулятивним, хоч і не поставив це в провину соціологам.

“Постановка питання багато в чому визначає відповідь, — зазначає він. — Якби було поставлене питання без (вказування, — ред.) того, кого соціологічна група вважає винним, а, до прикладу, “Кого ви вважаєте винним у корупції в Україні”, а далі низка запитань: “Президента”, “Верховну раду”, “правоохоронні органи”, інші варіанти — думаю, ми би здивувалися відповідям. А тут винен чи не винен? Ну, окей – винен”.

Така соціологія, на думку експерта, є політично вмотивованою й не дуже доречною під час війни. Він вважає не дуже приємним те, що “всіх собак вішають на одну інституцію”. Проте визнає: громадська думка, що влада сьогодні дійсно у великій мірі сконцентрована на Банковій, сформована справедливо. “Чому? Тому що ми перебуваємо в воєнному стані”, — пояснює він.

Політолог Олег Постернак в інтерв’ю “Політарені” зауважив, що і у “Демініціатив”, і у “КМІС” поважне ім’я на соціологічному ринку, тож для них було б надто ризиковано було йти на маніпулятивне чи замовне опитування.

Олег Постернак
Фото: Олег Постернак/Facebook

“Я б не сказав, що це свідома маніпуляція. Скоріше це спроба налаштувати варіанти відповідей для наших українських респондентів у дуже нішевому порядку, відповідно до їхніх інфантильних, примітивних схем розуміння української політики”, — розмірковує Постернак.

На його думку, можна було б додати більш наукового підходу чи інших, раціональних формулювань і відповідей, але дослідники вирішили сформулювати їх так, як звикли це робити пересічні українці у своєму побутовому середовищі – на кухнях, у громадському транспорті, в соцмережах.

Це “підсвітило” їхнє сприйняття проблеми. Що і не дивно, адже всіх українських президентів в усі періоди історії виборці звинувачували в очолюванні корупції. Така особливість менталітету, комунікативної культури та сприйняття політики українцями.

Президент сам “повісив на себе всіх собак”

Зрозуміло, що президент не може відповідати за корупцію на всіх рівнях — у місцевих держадміністраціях чи органах самоврядування, в міністерствах та відомствах, на державних підприємствах. Але при цьому варто визнавати об’єктивні причини, чому все “валять” на голову держави.

За останні два-три роки в Україні неформально змінилась суть політичної системи. За Конституцію у нас парламентсько-президентська країна, але насправді вибудована суперпрезидентська модель управління державою. І українське громадянське суспільство це відчуває.

“Воно бачить, що при нерішучому прем’єрі урядом керує Офіс президента —власне президент, керівник ОП і його заступники. Воно розуміє, що український парламент спочатку в режимі “шаленого принтера”, а потім, під час воєнного стану, голосує майже усі законопроекти, які хоче президент і його Офіс. Яке враження має бути у українського суспільства?” — зауважує Постернак.

Він нагадує, що за часів Ющенка, а ще більше при Петрі Порошенку в українців сформувалось бачення необхідності балансів і стримувань —президент відповідає за національну безпеку і зовнішню політику, прем’єр, — бажано коаліційного уряду — за економічну складову державної політики. Але після 2019 року і появи монобільшості в парламенті, все змінилося.

“Ми не хочемо балансів, стримувань. В нас є президент, він став центром, і так ми увійшли у війну. І зараз, коли вона все “підсвічує”, це рикошетом б’є по президенту”, — каже політолог.

Він припускає, що самому Зеленському, як людині, ймовірно, не дотичної до політичної корупції та чорних схем — на відміну від його найближчого оточення, — дуже неприємно відчувати цей особистий випад, натяк від громадянського суспільства. Але це не ознака недовіри до голови держави, втрати його лідерської ролі. Це наслідок режиму тимчасової особистої влади і її культу, вибудованого за останні місяці війни.

Обурення “слуг” — стратегія

Олег Постернак припускає, що бурна реакція “Слуг народу”, які кинулися вигороджувати президента і підозрювати соціологів у маніпуляціях і тим самим підсилили увагу до дослідження, може бути навмисною.

“Я думаю, це було зроблено спеціально. Це така технологія щеплення: така дискусія боляче б вдарила, якби зараз йшла виборча кампанія – по президентові, по політиці його майбутнього нового брендового блоку… Інша справа, якщо це зробити раніше, завчасно, “програти платівку”, щоб потім громадянське суспільство не сильно тригерило”, — пояснює він.

При цьому одночасно виборцю постійно демонструється “фірмовий” президентський стиль — то у вигляді прирівнювання корупції до державної зради, то у вигляді вето на закриття декларацій. Всі ці дії покликані довести, що Зеленський рішучо налаштований на боротьбу з корупцією. Тож “соціологічний скандал” збільшив увагу до президента, щоб під час виборів не було гірше.

Чому дослідження КМІС з’явилося саме зараз

Окрім просто збігу є й інша версія появи дослідження саме зараз і у нинішньому вигляді.

“Враховуючи, що багато соціологічних досліджень замовляють наші міжнародні партнери, можливо, що це такий собі “привіт” президенту Зеленському, оскільки на Заході зацікавлені у поверненні балансу в українській політиці, коли є коаліційний уряд, який не залежить від президента і його врівноважує”, — зазначає Постернак.

Він пояснює, що на Заході розуміють, що повернути систему противаг зараз дуже важко. Але це можна зробити через скерування певних інформаційних кампаній, що, власне, ми і можемо спостерігати.

“Зараз режим екстравлади вигідний, а що буде після? Там впевнені, що владна верхівка України захоче пролонгації такого режиму, а Заходу це не вигідно, їм потрібна система стримувань. І для цього треба завдати точкових тактичних ударів по цьому українському моноліту”, — припускає експерт, ще раз підкреслюючи, що це лише одна з версій.

Вето президента наближає його другий термін

Ще одна важлива подія – ветування закону, який “закривав” декларації чиновників ще на рік. Тут Зеленський зробив цілком очікуваний крок, задовільнивши запит як своїх прихильників, так і противників. Незадоволені хіба ті, кому доведеться показати, як змінився їхній добробут з лютого 2022 року.

Олег Постернак вважає, що таке рішення спричинене впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників: “Думаю, що в Офісу президента було два варіанти. План А: Верховна Рада закриває декларації, на рік ухвалює цей закон, західні партнери, хоча і покритикують для проформи, але поки вдасться убезпечити владну піраміду від масштабного струсу, який відбувся б у випадку, якби ці декларації були відкриті вже зараз”.

І такий підхід можна вважати цілком логічним: після скандалів в Міноборони, журналістських розслідувань щодо Ростислава Шурми з ОП, розкриття декларацій тих, хто під час війни розжилися — хто новим авто, хто новою квартирою, боляче вдарить по мотивації захищати країну та мобілізації. Масштаб всенародного стресу і роздратування можна лише уявити, тому в цьому випадку розрахунки політичної безпеки та стабільності можна назвати виправданими для влади.

“План Б полягав в тому, що якщо парламент ухвалить [закон про закриття декларацій], а суспільство почне активно протидіяти, президент, коли ветує, виглядатиме гідно. Як рефері, модератор, який став на бік справедливості і проєвропейських правил. А винуватий знову поганий парламент”, — продовжує експерт.

Він цілком згоден і з припущенням, що вето президента може бути ефектною піар-акцією в рамках підготовки до виборів, яка вже йде повним ходом.

“Це правильне враження. Передвиборча кампанія йде в прихованому, латентному вигляді, але досить активно. Йде паралельно з бойовими діями і ракетними обстрілами, до цієї реальності ми також майже звикли. Така парадоксальна політична мозаїка. Так, це підготовка”, — погоджується політолог.

Зеленський б’є своїх, щоб чужі готувалися

Поки що Зеленський довів, що він — “батько” в Україні і не бажає вертатися до довоєнних корупційних практик. Але відкриття декларацій не буде легким для України. Хоча б тому, що невідомо, як це ще буде голосуватися. Частина депутатів, як мінімум, може “зникнути”, не прийти на засідання. І переймаються не тільки “слуги народу”, а й інші фракції.

“Зараз парламент перебуває в надзвичайно репутаційно підвішеному стані, коли, з одного боку, може стати жертвою грандіозного політичного урагану через неухвалення прозорості декларацій, а з іншого, розкриття декларації зараз  може викликати ще більший суспільний шок. Деякі відомі, публічні депутати – їм є що приховувати за останні роки, особливо за півтора року війни. Вони нажилися майном і в очах суспільства будуть виглядати досить негарно,” — додає Постернак.

На його думку — і з нею важко не погодитися, спостерігаючи за поточними політичними іграми, — президент хоче освоїти нішу головного антикорупційного борця. І у 2023-му він це постійно демонструє – варто згадати хоча б арешт Коломойського чи “чистку” в Міноброни.

По-перше, йому це потрібно для міжнародного авторитету і отримання військової допомоги. По-друге, президенту потрібні гучні ефектні публічні ходи, оскільки суспільство очікує їх від нього, як і певних результатів. А якщо цю нішу захопить не президент, її захоплять лідери опозиції, і також в умовах передвиборчої боротьби.

Останнім, щоправда, теж варто готуватися до “чорних днів”. Бо зараз Зеленський б’є по своїх, показово. Рано чи пізно настане час показово бити і чужих.

“Опозиції варто також приготуватися, бо в президента нема вибору, — підсумовує Постернак. — Він хоче вийти після війни з оновленим порядком денним — модернізації країни, країни з нуля, її перевлаштування і перезаснування. Тому, думаю, він як ніколи хотів би показати певний результат і тим самим знизити травмуючий ефект у випадку можливого компромісу з Російською Федерацією. Наприклад, тут ми не змогли відвоювати, умовно, Крим, зате ми максимально жорстко будуємо нову антикорупційну реальність в Україні: ось справи, ось вироки, ось люди сидять в СІЗО, а може навіть отримали строки”.

Чому дослідження КМІС “образило” президента

Результат опитування, оприлюднений Київським міжнародним інститутом соціології містить лише вісім питань різної тематики. Найбільший резонанс викликали два з них.

Твердження, що “президент несе пряму відповідальність за корупцію в уряді, воєнних адміністраціях?” підтримало 77,6% респондентів, причому найбільшу частку — 80,1% — дав схід країни.

Тезу, що іноземна військова допомога Україні має надаватися за умови ефективної боротьби з корупцією, підтримало 55,1% респондентів, причому тут найактивнішими виявилися тилові захід (60,6%) та центр країни (61,2%), а от південь і схід, які найбільше потерпають від бойових дій, дали лише 47,1% і 39,4%.

Дослідження складається з результатів двох загальнонаціональних опитувань. Одне було проведене Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 9 по 15 серпня за підтримки програми MATRA, фінансованої Посольством Нідерландів в Україні. Друге проведене “Демініціативами” та КМІС з 3 по 17 липня за підтримки Празького центру громадянського суспільства.

Додамо, що у КМІС відреагували на критику. Там зауважили, що, по-перше, “відповідальний” не означає “причетний”. По-друге, серед громадськості відчутний запит на боротьбу з корупцією. А оскільки українці погано розбираються в державному управлінні і зазвичай персоналізують в особі президента того, хто, на їхню думку, здатен і має привнести необхідні зміни, то запитання відображає запит і заклик до голови держави вчинити рішучі дії боротьби з корупцією.

Подібні

Путін назвав свої “умови” для переговорів з Україною

Також план Путіна передбачає скасування всіх західних санкцій проти РФ

Дві країни відкликали свої підписи під декларацією Саміту миру стосовно України

Йдеться про Ірак та Йорданію

Взимку українці можуть проводити до 20 години на день без електрики та опалення, — ВВС

Ремонт українських теплових та гідроелектростанцій важкий і дорогий

На Київщині реалізують низку нових проєктів з відновлення та енергоефективності

Відомо про модернізацію укриттів, облаштування медичних та освітніх закладів, а також будівництво житла для переселенців