Заступник Генерального прокурора України Дмитро Вербицький
Фото: Пресслужба ОГПУ

Заступник генерального прокурора, якого відкрито звинуватили у причетності щонайменше до декількох епізодів корупційних справ, намагається переломити ситуацію в інформаційному полі на свою користь.

Можна припустити, що активізація роботи його PR-служби пов’язана, зокрема, й з тим, що на ненормальну ситуацію у вищому керівництво Офісу генпрокурора звернули увагу і не тільки експерти та антикорупціонери, а й народні депутати України, які викликали в Раду генпрокурора Андрія Костіна, але очільник прокуратури в парламент не з’явився.

А тепер подивимося на майстер-клас PR-фахівців, яким, вочевидь, поставлено завдання стосовного того, щоб максимально “відбілити” свого клієнта.

Такий собі посібник, як робити непотрібно.

Крок перший. Слід розповісти, що – так, корупційне діяння має місце, однак сутність проблеми зовсім в іншому. Зміщення акцентів, так би мовити. Поширюється через сайти-“зливні бачки”.

Наприклад, читаємо: а) Заступник генпрокурора Костіна Дмитро Вербицький вирішив побити всі рекорди за кількістю журналістських розслідувань; б) Забагато якось всього, як для простого зама генпрокурора, вам не здається?; в) Чому те, що несеться навколо Вербицького та його статків, так важливо? Ну тому що він, в Офісі Генпрокурора, відповідає за всі економічні розслідування; г) Железняк у в своєму пості фактично підтвердив, що під Вербицьким знаходяться всі мутні та брудні теми. Типу нелегального виробництва тютюну або гральний бізнес

Отже, громадянам доступною мовою пояснюють, що “Вербицький – винен, але лише у тому, що не поділився з іншими “схематозниками”.

Крок другий. Із зазначеної теми про протистояння з “іншими корупціонерами” прибирається слово – “іншими”.

Тому ми читаємо: “Якась (за даними дописувачів) шахрайка «незаконно легалізувала 4,8 млрд грн та не сплатила до бюджету 7, 2 млрд грн податків, які могли б стати хорошою фінансовою “подушкою безпеки” для країни під час війни (тут, до речі, звернемо увагу на словосполучення – “під час війни”, з натяком, що ті, хто їй протидіють – свідомі патріоти).

Ну, а далі переходимо до суті: “Підозру їй особисто підписав заступник генерального прокурора Дмитро Вербицький. Вона підозрюється за ч. 2 ст. 203-2 КК України та ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України. Це незаконна діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей та легалізація майна одержаного злочинним шляхом”.

Квінтесенція “розслідування”: “Після цього на його адресу обвалився шквал критики та інформаційного бруду, мета якого полягала не тільки в банальному наклепі, але й у знятті Вербицького з посади заступника Генерального прокурора. Тривалий час за прокурором Вербицьким слідкували невідомі люди, вивчили його спосіб життя, коло осіб та друзів з якими прокурор проводив час”.

Таким чином, від доведеної тези, що “Вербицький – причетний до корупції” нас спочатку підводять до висновку, що “Заступник Генпрокурора, можливо, і корупціонер, але підданий цькуванню за те, що викрив іншу шахрайку”. Далі, перша частина меседжу зникає, й у сухому залишку залишається лише те, що злочинці намагаються помститися борцеві за правду.

І навіть фіксуємо певну цифру: “Наклеп на прокурора коштує 7 млрд грн”. Тут уже, як бачимо, з’являється слово “наклеп”. Отже, все сказане про елітні котеджі та переписану на співмешканку автівки і нерухомість – “наклеп”.

А у всіх, хто критикує Вербицького – самих “рильце у пушку”. Це вже – класика маніпулятивних прийомів: коли немає що відповісти по суті, переходять на особистість.

Тепер – Третій крок, який має закріпити останнє твердження:

“Заступник генпрокурора – патріот, який піклується про захист країни: “Процес відшкодування несплачених податків можна прискорити, аби кошти швидше пішли на оборону”, – Вербицький”.

І борець зі злочинністю. “Заступник генпрокурора Вербицький розповів про найпоширенішу схему з експорту “чорного” зерна з України”.

І з нелегальним бізнесом: “Дмитро Вербицький розповів, як прокуратура бореться з незаконним обігом тютюнових виробів”.

Найбільш “паливним” у цій PR-кампанії за “відмиванню” репутації Вербицького є те, що вона ведеться. Отже, замість того, щоб закликати правоохоронців та антикорупціонерів перевірити правдивість висунутих проти нього звинувачень, чиновник найняв політтехнологів, які намагаються тиснути на громадську думку.

Що з цього вийде? Швидше за все – нічого для Вербицького доброго. Але показовим було й довге мовчання генпрокурора Андрія Костіна.

Можливо, він здогадується про те, що найближчим часом у структурі Генпрокуратури може відбутися таке, що надовго затьмарить усі витівки його заступника. Можливо, є якась інша мотивація. Але погодьтеся, спостерігати за абсолютно ненормальною ситуацією у відомстві під час повномасштабної війни, суспільству не зовсім приємно.

Тож, коли громадяни, які не бажають йти до війська, кажуть, що “нехай прокурори воюють”, певна рація у їхніх емоційних словах має місце. Принаймні, таке враження може скластися, коли читаєш новини, у яких фігурує прізвище нинішнього заступника генпрокурора.

Подібні

Регіональна політика. Два роки війни: чи є Кіровоградська область регіоном “поворознюків”

Реальна влада в області належить декільком фінансово-промисловим групам та великим сільгоспвиробникам