Перша з часів Другої світової велика війна на європейському континенті — РФ проти України — не могла не призвести до зростання уваги урядів всіх країн світу до питань безпеки.
У першу чергу країни опікуються оснащенням власних збройних сил новітніми зразками озброєння. Хід бойових дій в України продемонстрував, що перевагу матиме не просто більш ресурсна сторона конфлікту, а та, яка матиме у користуванні супермодерні засоби управління, дистанційного ураження ворога, розвідки, РЕБ. І головне те, що все це має бути у достатній кількості, адже не поставлена на конвеєр разова вдала розробка на хід війни вплинути не може.
Політарена дослідила, як озброюється світ на тлі російської агресії в Україні.
Автор: Олег Гонта
Повернення до конвеєрного характеру виробництва у національних ВПК, а також побоювання, що нинішня війна — лише перша у низці можливих конфліктів на нинішньому зламі історії, який характеризується переділом сфер спливу у світі — й стали причиною збільшення обсягів виробництва військової техніки, боєприпасів та озброєння у різних країнах світу.
Конкуруючі країни намагаються зберегти паритет, щоб не програти у відкритому зіткненні. Яке, з огляду на прецедент порушення міжнародного права з боку РФ, вже не виглядає таким уже фантастичним.
Найцікавіше, що такого повороту подій ще рік-два тому не очікували у більшості великих країн світу.
Так, у 2020-му році пандемія COVID та пов’язані з нею карантинні заходи спричинили суттєве скорочення виробництва у ВПК Китаю. Наприклад, було призупинено збірку винищувачів Джей-15 та третього китайського авіаносця водотоннажністю 85 тисяч тонн.
Ситуація з епідемією вплинула навіть на НАТО, країни альянсу, попри загальне збільшення сумарних витрат у 2020-му році, все ж скоротили видатки за цією статтею: 9 з 30,. Найбільше скорочення відбулося в Болгарії — з $2,16 млрд, до $1,2 млрд.
Але вже у 2021-му році, на тлі постійних повідомлень про підготовку вторгнення РФ в Україну, тональність новин про національні ВПК кардинально змінилася.
У листопаді минулого року Міноборони США оприлюднило дані, що згідно з прогнозом, Китай до 2030 року має наміри у 4 рази збільшити кількість боєголовок, що знаходяться в його розпорядженні, що збільшить ядерний арсенал, як мінімум, до тисячі.
Китайські державні ЗМІ назвали це “дикою упередженою спекуляцією”, традиційно додавши, що ядерні сили країни “перебувають на необхідному мінімальному рівні”. Але у 2022 році ховатися за ширмою миролюбної риторики було вже не потрібно, і, по-перше, було заявлено, що Китай збільшить власні видатки на оборону на 7,1% — до 1,451 трлн юанів (близько $229,07 млрд). А, по-друге, голова Комуністичної партії Сі Цзіньпін на відкритті ХХ з’їзду партії у жовтні заявив, що Китай зупинятися не збирається. А тому має наміри забезпечити зростання стратегічних можливостей збройних сил і реалізацію п’ятирічного плану зі всебічної модернізації Народно-визвольної армії Китаю та прискорення її трансформації до армії світового рівня до 2027 року.
Посилення Китаю не може не хвилювати не лише США, які бачать у ньому основного конкурента (і загрозу) у XXI столітті, а й сусідів Піднебесної.
Тому вперше за багато років Індія, яка раніше імпортувала зброю, вийшла у регіональні лідери з її виробництва та продажу. Уже у березні цього року у Делі повідомили, що Індія збільшила експорт оборонної продукції у шість разів. За словами прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді, близько 70% оборонного бюджету країни зарезервовано для військово-промислового комплексу.
Переозброєння Індії — привід задуматися пакистанському уряду. А тому й Ісламабад наростив видатки на оборону на 5%, попри те, що країна досі не оговталася від минулорічної повені, яка спричинили збитки у межах $30 млрд.
Зрозуміло, що не може залишатися осторонь й Європа, яка безпосередньо межує з агресивною РФ. Уже за декілька днів після початку вторгнення Росії в Україну канцлер Німеччини Олаф Шольц оголосив, що його країна виділить 100 мільярдів євро на модернізацію Бундесверу. На 40% збільшать витрати на оборону Нідерланди, до $11,13 млрд (2% ВВП) збільшить власний оборонний бюджет й Швеція.
Навіть країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, які, здавалося б, не мають жодного відношення до нинішньої війни, все одно витрачають більше на оборону. Так, Японія збільшила військові витрати на $7 млрд (+7,3%) – до $54,1 млрд 2021 року, що є найвищим річним приростом з 1972 року.
Також офіційні особи Японії заявили про те, що модернізуватимуть крилаті ракети, збільшуватимуть їх дальність і розроблятимуть гіперзвукову зброю. Країна має намір значно збільшити військові витрати, щоб протистояти зростаючій загрозі з боку Китаю. Для цього міністерство оборони презентувало рекордний проєкт бюджету в 5,6 трлн єн ($40 млрд) на 2023-й фінансовий рік. Цього року витрати заплановані на суму 5,4 трлн єн.
Прагматичні швейцарці негайно відчули “тренди сезону” і почали підраховувати обсяги капіталовкладень у ВПК та прибуток, який вони отримають після продажу озброєння і техніки. Місцеві ЗМІ пишуть, що на заводах німецької компанії Rheinmetall у швейцарських містах Альтдорф та Цюріх, де, серед іншого, виробляються системи протиповітряної оборони, радіолокаційне обладнання та боєприпаси, співробітники ледве встигають виконувати замовлення. А тому голова швейцарської філії звернувся до робітників з проханням збільшити темпи виробництва. Менеджер має рацію, адже вартість акцій Rheinmetall з початку війни зросла більш ніж удвічі. Крім того, компанія очікує, що її продаж збільшиться на показник до 20%. До речі, швейцарці не надто переймаються дипломатичними формами маскування справжнього стану речей та відверто називають те, що відбувається сьогодні — новою гонкою озброєнь.
Та й сама Швейцарія збільшила військові асигнування з 5,6 млрд швейцарських франків (5,7 млрд доларів) на рік до приблизно 7 млрд швейцарських франків.
Швейцарці у прагненні скористуватися моментом не поодинокі. За різними підрахунками військово-промислові корпорації західних країн мають наміри збільшити прибуток до $ 475 млрд дол. у 2025-му році. Наприклад, Boeing планує отримати + 64%, а уже згадувана Rheinmetall + 57%.
До $4 млрд дол. планує збільшити прибуток від експорту озброєння і Туреччина, причому оглядачі відзначають значне збільшення обсягу інвестицій — з $5,5 млрд до $75 млрд. А також те, що близько $1,5 млрд з них припадає на роботи науково-дослідного профілю, тобто принципово нові розробки. Ну, а як і чому збільшився попит на ті самі “Байрактари” в усьому світі, здається, пояснювати не треба.
Курс на мілітаризацію не міг не призвести й до логічного ефекту зростання напруженості та недовіри у світі. Більшість країн зневірилися у можливостях вирішення конфліктів за допомогою міжнародних організацій із застосуванням норм та правил міжнародного права.
ХХІ століття почалося зі згортання однієї “Холодної війни” між двома геополітичними блоками — США і СРСР, але зараз зароджується ще одне, поки що стримане, протистояння — між Китаєм і тим, що залишиться від РФ з одного боку та колективним Заходом з іншого. Вочевидь, кордон між цими блоками буде проведено за підсумками нинішньої війни між Україною та РФ.
