Українці найбільше довіряють ЗСУ і президенту, найменше довіряють Верховній Раді і політичним партіям. А правляча партія “Слуга народу” поступилася партії Сергія Притули у рейтингу уподобань.
КМІС оприлюднив результати соціологічного дослідження, проведеного на замовлення та за фінансової підтримки NDI, USAID, Швеції, Міністерства закордонних справ, у справах співдружності та розвитку (FCDO) Великої Британії та Міністерства міжнародних справ Канади.
Яким органам влади довіряють українці
Згідно з дослідженням, українці найбільше довіряють Збройним силам – 69% повність довіряють і 27% довіряють. Довіра до президента – 49% довіряють повністю і 37% довіряють. На третьому місці ДСНС – 35% і 53%.
Найменше українці довіряють партіям: лише 1% і 13% можуть сказати, що партіям довіряють повністю, або просто довіряють.
Діяльність президента 61% оцінює дуже добре, 27% – добре, діяльність Верховної Ради 5% оцінюють дуже добре, 29% – добре, уряд дуже добре оцінили 8% і добре 42%.
Щодо низьких показників довіри і оцінок діяльності парламенту, то тут треба пам’ятати, що владу у Раді має монобільшість “Слуг народу”. Все це уже свідчить про те, що якщо “слуги” не змінять політику щодо ухвалення скандальних законопроєктів, співпраці з представниками колишньої ОПЗЖ, на будь-яких виборах вони можуть зіткнутися з суттєвими проблемами.
Зеленський є й залишається однозначним лідером на можливих президентських виборах. Він проголошує, що досягнення миру можливе лише за умови повного відновлення територіальної цілісності України. Цю тезу і схвалюють українці. Абсолютна більшість вважає неприйнятним, якщо Крим і Донбас не повернеться у склад України і стане ціною за повернення миру.
Ставлення до партій і політиків у січні 2023 року
Тут слід сказати, що з початком відкритого вторгнення РФ у соціологів існувало негласне табу на публікацію даних про рейтинги політичних партій та окремих політиків. Більшою мірою це пов’язано з тим, щоб уникнути втягування їх в абсолютно зайву гонитву за рейтингами в умовах бойових дій, адже такі змагання передбачатимуть і наявність критики влади, і використання популістських прийомів, і посилення внутрішніх чвар, що однозначно гратиме на користь ворогові.
Але поступово від цього соціологічні служби відмовляються, ставлення до політиків і партій КМІС заміряв в 2022 році. Ось, наприклад, результати за травень 2022 року.
А це результати за січень 2023 року: у першій трійці партія волонтера Сергія Притули, Слуга народу і УДАР Віталія Кличка. Однак тут потрібно пам’ятати результати, що були оприлюднені вище: лише близько 14% українців довіряють партіям.
Щодо формулювання: категорія “ставлення” не є ідентичною категорії “готові проголосувати”, і тим більше — “точно визначилися, що голосуватимуть”. Тому вважати ці результати у чистому вигляді рейтингами партій не зовсім вірно.
Але очевидно наступне: у порівнянні з травнем, “Слуга народу” втратила лідерство. А партія Притули потроху формує навколо себе та власного лідера позитивний імідж, який значно простіше буде конвертувати у рейтингові показники довіри напередодні виборів та у голоси під час них.
Зарано списувати “УДАР”, який показав непоганий потенціал для зростання та “Європейську солідарність”, ядерний електорат якої (до 15%), хоча й не демонструє схильності до розширення, але точно може підтримати партію п’ятого Президента. А це уже немало.
Теоретично електоральні можливості є й “Голосу” та “Розумної політики”, адже 14% тих, хто бодай позитивно ставиться до даних партій — це у нинішніх умовах не так вже й замало (порівняємо це з 4%, які повністю довіряють Верховній Раді). Тим більше, що й антирейтинги у даних політпроєктів не є настільки критичними, як у тієї ж “Батьківщини” та ОПЗЖ.
Цю заборонену проросійську партію справді можна списувати, а ось чи здатна Юлія Тимошенко переломити ситуацію та мобілізувати хоча б тих (9%), хто гіпотетично непогано ставиться до її партії, перейти у категорію “прихильників” — буде зрозуміло з часом.
Щодо уподобань персональних, то тут зрозуміло, що лідерство мають Володимир Зеленський і Валерій Залужний. А вже згаданий Притула перебуває на третьому місці.
Як і у випадку з “Батьківщиною”, її лідерка Тимошенко у рейтингу уподобань також пасе задніх. Тимошенко не подобається майже 80%, у цьому антирейтингу її доганяє Петро Порошенко і Юрій Бойко.
У цілому ж можна сказати, що на даному етапі, коли навіть у віддаленій перспективі не видно жодних виборів, єдиний шанс політичних партій хоч трошки зміцнити власні рейтингові позиції у рамках підготовки до майбутніх політичних (і виборчих) кампаній — це посилювати власні лави насамперед на регіональному рівні.
Адже, в умовах, коли абсолютна більшість партій виступатимуть на виборах під ультрапатріотичними гаслами та зі схожими меседжами, саме регіональні впливові діячі та їхні структури можуть стати тими вирішальними факторами, які здатні принести партіям успіх на виборах.
