2022 рік був шоком для України, звичайно це відбилося і на політичному житті, яке завмерло принаймні до осені. Саме тоді почали з’являтися перші ознаки зняття табу на критику, знову згадалися забуті претензії, і скидалося на те, що чи не першу скрипку у цьому всьому відіграє Офіс президента. А всі інші політичні гравці підключилися до загального пожвавлення. Тенденції у політиці України на 2023 рік, вочевидь, саме від цього і відштовхнуться.
Політарена вже торкнулася цієї теми у статті “Як змінилися політичні уподобання українців у 2022 році“. І зараз розширимо її. Але це не прогнози на 2023 рік у класичному їх вигляді. Тенденції, це те, що сформувалося і може мати розвиток.
Політарена в Telegram: оперативні новини в зручному форматі
Як у повсякденному, так і в політичному житті багато аспектів залежатимуть від перебігу війни, від того, скільки ще вона триватиме, коли і як закінчиться. Разом з тим вже зрозуміло, що ця війна надовго. І західні і українські експерти торочать, що війна може не закінчитися навіть з виходом ЗСУ на кордони України 1991 року, оскільки Росія, хто б у Кремлі не був при владі, не заспокоїться.
Тому не варто відкидати й той факт, що до довгої війни суспільство може звикнути. Воно, власне, вже звикає жити під сиренами і обстрілами, і з відключеннями електрики. Такі закони психіки, вона підлаштовується під обставини.
Політичне життя так само триватиме і триває, у “кращих” українських традиціях. Це показав кінець 2022 року: протистояння мерів і Офісу президента, ухвалення законів, проти яких повстає суспільство, які критикує Венеційська комісія і міністри G7 (мова про скандальні законопроєкти № 7662 і № 5655), ігнорування цих фактів, адже президент так і не дав відповіді на петицію щодо ветування закону 5655. Також кінець 2022 відзначився гучними призначеннями: керівництво Довженко-Центру (кінологиня Юлія Каждан звільнилася з посади в.о гендиректора, але осад залишився), посол України у Британії без дипломатичного досвіду.
Тому тенденції на 2023 рік формуються, виходячи з року 2022, особливо з останньої декади.
П’ять політичних тенденцій на 2023 рік
1) Тренд на єдність зберігатиметься, але даватиме пробоїни
Єдність військово-політичного керівництва і всіх гілок влади допоки триває війна, і, особливо, є загроза повторного нападу на Київ, зберігатиметься. Це питання виживання країни, питання її іміджу перед міжнародними партнерами. Також це питання стратегічної мети України, яка відображена у Конституції — вступ у НАТО і ЄС. Але, як показала практика, єдність теж дає пробоїни. Ця тенденція розпочалася восени 2022. Радник Офісу президента Олексій Арестович казав, що навіть в самому Офісі один проти одного “замовляють кампанії”. Тому такої піднесеної одностайності, як в березні-квітні 2022 року навряд варто чекати.
Читайте також: Як змінилися політичні уподобання українців у 2022 році
2) Побудова президентської вертикалі триватиме.
Цим активно займається Офіс президента, починаючи з кадрової політики, завершуючи контролем інформаційного простору. Все частіше можна почути про небезпеку того, що голова Офісу Андрій Єрмак намагається будувати автократію під президента Володимира Зеленського і посилює власний вплив на всі гілки влади. Сучасні автократії існують, на території ЄС це — Угорщина, Європарламент офіційно визнав угорський режим “гібридним режимом виборчої автократії”. Чи вдасться встановити подібний режим в Україні? Під час воєнного стану спробувати легше: заборонені мітинги, на ТБ існує лише “єдиний марафон новин”, громадяни перш за все турбуються про власну безпеку і про долю рідних на фронті і в окупації, є певна (цілком виправдана і правильна) згуртованість навколо фігури президента, який представляє Україну. Що буде після війни, зараз прогнозувати важко, це знову ж таки, залежатиме від того, скільки вона триватиме, які збитки матеріальні і психологічні принесе кожному українцю. Але вже зараз спроби Офісу піддаються критиці і контролю з боку опозиції, журналістів і громадських активістів.
3) З першого пункту виходить другий: табу на критику влади знято.
Її у 2023 році буде більше, всі, хто слідкує за діями влади, як Офісу президента, так і монобільшості у парламенті, вочевидь, висловлюватимуться категоричніше. Зеленському і його оточенню ставитимуть гостріші питання щодо внутрішньої політики. Не виключено, що на внутрішні справи України звертатимуть і ЗМІ країн-партнерів: США, Велика Британія, ЄС. Цього року Україна житиме коштом платників податків цих країн, дефіцит держбюджету складає рекордні 1,3 трлн грн. Цілком логічно, що вони цікавитимуться, як працює українська влада, якій вони платять зарплату, які закони вона ухвалює, чи відповідають євроінтеграційні закони усім вимогам. І на цьому етапі доведеться на неприємні запитання відповідати.
4) У публічному просторі буде більше військових.
Військові — це та сила, на якій тримається Україна, завдяки ЗСУ Україна збереглася, більша частина населення живе у тилу і прикрита захистом ППО від російських ракет і дронів. Вже наприкінці 2022 року главком ЗСУ Валерій Залужний, наприклад, став частіше комунікувати з суспільством, відповідаючи на гострі питання і висловлюючи свою думку. У публічному просторі свою думку висловлюють діючі бійці і поранені, їхні голоси лунатимуть гучніше. Не факт, що до них влада завжди прислухатиметься: в “Слузі народу” не звільнили з посади голови партії Олену Шуляк, яка приходила в шпиталь до важкопораненого бійця Олега Симороза, який розкритикував законопроєкт №5655 у соцмережі. Хоча про це просили військові. Чи формуватимуть представники ЗСУ свою політсилу у 2023 році? Не можна цього виключати. Видається так, що цього року це зможуть зробити (або почати робити) ті, хто не залучений до бойових дій: поранені, які пройшли реабілітацію, але не можуть більше воювати за станом здоров’я. Вони стануть ветеранами і теоретично нічого, навіть закон, не забороняє їм брати участь у політичному житті. ЗСУ дійсно мають майже 100% довіру суспільства. Питання у тому, у що ця довіра трансформується: в рух до зміцнення і реформування ЗСУ, або у рух до політичної кар’єри з метою змінити владу, зробити реформи. Або і те й інше.
5) Низький старт перед виборами парламентськими і президентськими
2023 розпочався з того, що напередодні народні депутати фракції Слуга народу” зареєстрували законопроєкт про внесення змін у Виборчий кодекс. Оскільки це ініціатива монобільшості, з високою ймовірністю можна припустити, що даний проєкт закону буде ухвалений.
Також рік розпочався з надання потужної військової допомоги Україні, якість і кількість якої тільки зростатиме. Це дає сподівання на те, що ЗСУ зможуть переломити ситуацію на фронті, здійснити операцію зі звільнення Криму, про яку казав голова розвідки Кирило Буданов. Він прогнозує, що ЗСУ зайде в Крим влітку 2023 року. Якщо це вдасться, ситуація може розвиватися дуже швидко. Під час воєнного стану проводити вибори неможливо, а перемоги на фронті, “жести доброї волі” з боку РФ можуть дати умови для його скасування. Але до того часу політикам і партіям потрібно бути теж готовими. Коли б парламентські вибори не відбулися, у 2023 році, чи разом з президентськими у 2024, непублічна підготовка до них триватиме.
6) Боротьба за усунення з Ради і місцевих рад проросійських діячів
На це є дуже потужний запит у суспільстві. Соціологічне дослідження говорить про те, що більшість громадян України виступають за дострокове позбавлення повноважень політиків від проросійських партій (ОПЗЖ). Натомість лише 3% громадян України готові дати депутатам заборонених партій допрацювати до наступних виборів. Монобільшість у Раді поки цьому пручається, утворюючі з нардепами забороненої ОПЗЖ де-факто коаліцію і голосуючи в унісон. Якийсь час ця історія ще буде балансувати.
“Європейська Солідарність” заявила, що реєструє постанову про звільнення всіх нардепів від колишньої ОПЗЖ з керівних посад в парламенті. В самій фракції “Слуга народу” немає одностайної підтримки ідеї співпраці з ОПЗЖ. Наприклад автором ініціативи зі збору підписів під зверненням до спікера парламенту про позбавлення повноважень нардепів від колишньої ОПЗЖ, є “слуга” нардеп Олег Дунда.
Читайте також: До чого може призвести співпраця “Слуг народу” і ОПЗЖ
Тиск і опозиція, і суспільство чинять сильний і всередині “слуг” він також є. Провладні партії доведеться рано чи пізно йти на компроміс, щоб не псувати імідж президента, перш за все. 11 січня Шуляк заявила, що позбавити мандатів решту нардепів ОПЗЖ можна через наявність проти них кримінальних проваджень стосовно антиукраїнської діяльності. І вона надіслала звернення до Генпрокурора, СБУ, ДБР та МВС з проханням надати інформацію щодо депутатів ОПЗЖ, яка може стати законною підставою, щоб ліквідувати їх депутатські повноваження.
