Сєвєродонецький з'їзд

На Луганщині 18 років тому 28 листопада 2004 року відбувся Сєвєродонецький з’їзд — сепаратистський захід очільників Партії регіонів, на якому вперше прозвучала ідея відокремлення східних і південних областей України і створення з них “нової держави”.

Цей з’їзд можна назвати офіційним початком створення умов для вторгнення Росії в Україну і у 2014 році і зараз. Подивіться на карту бойових дій, і ви побачите “кордони” тої “держави”. Зараз це окуповані території на сході і півдні України. Їх з боєм відвойовують ЗСУ.

Сєвєродонецький з’їзд: як все було

Трошки історії: Сєвєродонецький з’їзд був організований “регіоналами” у відповідь на “Помаранчеву революцію” — акції протесту у Києві, в центральних та західних областях України проти масових фальсифікацій результатів президентських виборів. Тоді ЦВК оголосила, що переміг Віктор Янукович, — проросійський кандидат, його конкурентом був Віктор Ющенко, — проукраїнський кандидат.

Льодовий палац в Сєвєродонецьку, де відбувався з’їзд. Під час вторгнення військ РФ його було зруйновано і спалено.

Основними дійовими особами на з’їзді були: керівник Луганської ОДА Олександр Єфремов, голова Луганської обласної ради Віктор Тихонов, керівник Харківської області Євген Кушнарьов, керівник Донецької ОДА Анатолій Близнюк, а також голова Донецької облради Борис Колесніков. Зараз Тихонова і Кушнарьова вже немає серед живих.

Ще під час виборчої кампанії Партія регіонів, підтримувана Росією, у східних і південних областях проводила кампанію з демонізації Ющенка і проукраїнських політичних сил. Зокрема на Луганщині по всіх телеканалах крутили пропагандистські ролики про “помаранчеву чуму, українські свастики, український нацизм і Ющенка-фашиста”, роздавали пропагандистські листівки на цю є тему. Мешканців залякували, мовляв, прийде до влади Ющенко і почнуться репресії, заборонять російську мову і дружбу з Росією. В ті часи Луганщина, очолювана регіоналами Єфремовим і Тихоновим, була найрадикальнішою.

Напередодні Сєвєродонецького з’їзду 26 листопада 2004 року чергова сесія Луганської обласної ради більшістю голосів ухвалила рішення щодо створення “Автономної Південно-Східної Української Республіки”. Цього ж дня луганські депутати звернулися до президента Росії Володимира Путіна за підтримкою. Вперше. Вдруге Луганська облрада звернеться до РФ у березні 2014 року.

Не відставала від Луганської і Харківська область. Кушнарьов в тих подіях 2004 року відіграв одну з найважливіших ролей. Його обрали головою виконавчого комітету, який мав замінити органи державної влади в області, а також Кушнарьов координував дії з Верховною Радою Криму, Донецькою, Дніпропетровською, Запорізькою, Луганською, Одеською, Херсонською, Миколаївською облрадами, Севастопольською міською радою.

На Сєвєродонецькому з’їзді були присутні керівники усіх цих регіонів, а також представники Запорізької, Сумської, Полтавської і Чернігівської області. Колесніков зараз дуже обурюється, коли журналісти його називають проросійським політиком.

Він роками торочив “про защиту русского языка” і другу державну російську мову, а тепер веде свою офіційну сторінку у Facebook українською, розгорнув свій благодійний фонд, пише привітання ЗСУ. Так, Колесніков вже давно відмовився від “старої платівки”, але його минулі заяви ніхто не забув.

І промову на з’їзді у Сєвєродонецьку також ніхто не забув: “Ситуация выходит из-под контроля. Мы до последнего момента надеялись на спокойное разрешение конфликта. Но сейчас уже понятно, что это стало невозможным принципиально. Мы обязаны защищать интересы своих избирателей. И если нам не дадут защитить свой выбор, мы готовы идти на крайние меры. В этом случае мы предлагаем: выразить недоверие всем высшим органам государственной власти, которые нарушили закон. Создать новое юго-восточное украинское государство в форме федеративной республики. Столицей нового государства станет Харьков, таким образом, будет восстановлена первая столица независимой Украинской республіки”.

Кушнарьов також відзначився промовою: “Но не надо испытывать наше терпение. На любой выпад у нас есть достойный ответ вплоть до самых крайних мер. И я хочу напомнить горячим головам под оранжевыми знаменами: от Харькова до Киева – 480 километров, а до границы с Россией – 40!”

Зараз Харків ці 40 км відчуває сповна, російські снаряди долітають до міста дуже швидко, спальний район Салтівка зруйнований, дуже багато харків’ян загинуло з 24 лютого.

Сєвєродонецький з’їзд: Наслідки

Після Сєвєродонецького з’їзду ніхто не був по-справжньому покараний, кримінальні справи проти Кушнарьова, Тихонова і Колеснікова відкрили і швидко закрили. За півтора року помаранчева команда Ющенка розвалилася, і він пішов на співпрацю з регіоналами, призначивши Януковича прем’єром у 2006 році.

І саме після першого Сєвєродонецького з’їзду на Донбасі почалася тотальна проросійська кампанія з роздмухування ненависті до усього українського. Центральна влада цього воліла не помічати, Донбас просто віддали на відкуп місцевим проросійським елітам з ПР.

Що відбувалося з 2004 по 2014 на прикладі Луганщини:

  • Місцеві регіонали проводили нескінченні проросійські форуми, форуми проти фашизму, форуми на захист російської мови.
  • Захист російської, вимоги, щоб російська була другою державною — це була окрема істерична кампанія, не обумовлена жодною логікою. В ті роки російська мова взагалі не була обмежена, особливо на Донбасі.
  • Залякування темою вступу до НАТО і ЄС, які малювалися абсолютно ворожими для України організаціями. І просування союзу з Росією і Білоруссю: “братські народи”, “слов’янська родина” і оце все.
  • Калькування російського культу “побєдобєсія”, всіх незгодних з цим звинувачували у “переписуванні історії”.
  • З Луганської ОДА і облради не вилізав імперець-шовініст депутат Держдуми Затулін (попри заборону на в‘їзд в Україну, в Луганськ його чомусь пускали).
  • “Регіонал” Арсен Клінчаєв створив музей жертв ОУН-УПА, куди водили школярів і викладали викривлену історію українського визвольного руху.
  • На сесію облради запрошували ветеранів НКВД, де вони пишалися публічно своїми злочинами на заході України, а депутати аплодували.
  • З трибуни тої ж облради “регіонал” Родіон Мірошник проголошував “якщо дітей навчати українською мовою, то виросте недораса”. І це все транслювалося на обласному державному телебаченні. З 2014 року той же Мірошник був радником ватажка “ЛНР”, а зараз живе у Москві.

А у 2008 проросійські сили провели другий Сєвєродонецький з’їзд, так би мовити, на біс.

Протягом 10 років Донбас накачували ненавистю до власної держави, до всього українського, до ЄС і НАТО, годували пропагандою про сите і благополучне життя в Росії, про мудрого президента-Путіна, про “один народ” і братів-росіян.

Які уроки протягом 18 років так і не вивчила Україна

Їх два основних:

  1. Відсутність покарання. Ми вже згадали те, що за Сєвєродонецький з’їзд, як перший, так і другий, ніхто відповідно закону покарання не отримав. Його учасники проявили себе у 2014 році, і до них додалися й нові: судова справа проти Єфремова до кінця не доведена, судова справа проти Нелі Штепи також. Невідомо, чим закінчилося відкрите СБУ провадження проти депутатів Луганської облради і її керівника Валерія Голенка. Не покарано і вище згаданого “недораса” Мірошника. Незрозуміла відповідальність у подіях 2014 року мера Луганська Сергія Кравченка, який на проросійському мітингу кричав “референдум”. Не з’ясована його участь в організації цього “референдуму”. Немає вироку щодо першого заступника Кравченка Маноліса Пілавова, який зараз є “мером” Луганська від “ЛНР”. Також немає вироку щодо окупаційного мера Донецька Олексія Кулемзіна. Не понесли відповідальності числені мери міст на Луганщині і Донеччині, які підтримували “референдум” і “Л-ДНР”. Замість організаторів “референдумів”, саджали виконавців. Заглухло розслідування і щодо екснардепа Володимира Струка, що дало йому змогу брати участь у виборах і стати мером Кремінної. Струк був убитий невідомими на початку російського вторгнення цього року. Єдиного з публічних “новоросів”, кого український суд засудив, це екснардеп Олег Царьов, заочний вирок винесено цього року в травні — 12 років тюрми.
  2. Домовленості. Після 2004, так і після 2014 проросійські політики, замішані у сепаратизмі, залишалися при владі. З ними діюча влада створювала колаборації і коаліції, вони брали участь у виборах, як місцевих, так і виборах у парламент, переходили з партії у партію, міняли назви. Вони вже не називалися “регіоналами”. Але сутність їхня залишилася тою самою. У 2014 членам Партії регіонів вдалося звалити усю провину на Януковича, Азарова і тих, хто втік в Росію. Зараз сучасні “регіонали” з ОПЗЖ, звалюють усю провину на Медведчука. І голосують у Верховній Раді разом з провладною фракцією “Слуга народу”. Давній “регіонал” Юрій Бойко і досі є “Героєм України”, а Нестор Шуфрич очолює Комітет свободи слова у Раді.

Читайте також: Що буде з проросійськими політиками в Україні і яка їхня роль зараз

Відголоски Сєвєродонецького з’їзду в Україні можна почути і досі. Наприклад його учасник Володимир Сальдо зараз є відомим колаборантом, — головою російської окупаційної адміністрації Херсона.

Ті, на кого Росія спиралася у 2004 році, нею не забуті. Не забуті й ті, на кого спиралася РФ і у 2014 році. Вони змінять тактику, мімікрують, ховатимуться якийсь час. Вже ніхто не вийде з заявами про “другу державну російську мову” і “захист російськомовних”. У 2022-2023 році на це ніхто не купиться. Якою буде їхня стратегія, поки що точно не відомо, бо війна ще триває і багато що залежатиме від того, як вона закінчиться. Але ціна уроків, які не вивчила Україна, надто висока.

Подібні

По обличчю текло багато крові, я зрозумів, що осліпну: боєць ЗСУ про обіцянку батькові, втрату ока та протез за $100

Протезування ока Михайло, який воює з 2014 року, робив за власні кошти