Кіровоградська область ніколи не задавала тренди. У часи “покращення” Януковича вона давала необхідний мінімум за Партію регіонів і сумарно приблизно стільки ж за опозиційні партії. Регіон вважався вотчиною тодішнього заступника Льовочкіна по АП – регіонала Сергія Ларіна, який побував і в ОПЗЖ, а зараз досі є нардепом і входить у групу “Платформа за життя та мир”.
На Кіровоградщині завжди перемагали “ті, хто потрібно”. До 2014-го року – “регіонали”, у 2014-му – представники БПП і такі самовисуванці як Олесь Довгий та Михайло Поплавський, хоча їх з областю до старту виборчої кампанії мало що пов’язувало. Загалом, край благодатний для “парашутистів” і “гречкосіїв”, рецидиви чого зустрічалися тривалий час.
У 2019-му тут також без сенсацій перемогли кандидати від “Слуг народу”, більшість з яких до того моменту були маловідомими широкій публіці. Коли виявилося, що у 102 окрузі нардепом вдруге обрався самовисуванець Довгий, “зелені” протестувати не стали.
Народні депутати в округах:
Округ №99 – Олександр Дануца (“Слуга народу”)
№100 – Ігор Мурдій (“Слуга народу”)
№101 – Юрій Кузбит (“Слуга народу”)
№102 – Олесь Довгий (самовисування)
№103 – Олег Воронько (“Слуга народу”; 1 лютого 2022 року заявив про вихід з фракції)
Не активізувалася політична боротьба і після місцевих виборів 2020-го року. Достатньо сказати, що головою обласного осередку “Слуги народу” деякий час був нардеп Нікіта Потураєв, уявити якого у кріслі партійного функціонера і тоді, і зараз доволі непросто. Втім, Потураєв на цій посаді протримався трохи більше року. Головою обласного осередку “слуг” став Михайло Бєжан, який працював заступником тодішнього міського голови Кропивницького Андрія Райковича. Особисто Райкович у 2015-му балотувався від Блоку Петра Порошенка, а у 2020-му виступив одним із засновників партії “Пропозиція”. Ще один “слуга” – Олександр Дануца на початку політичної кар’єри працював у виборчому штабі Андрія Райковича.
Зараз Райкович з 2022 року очолює Кіровоградську ОДА, а повноваження Кропивницького міського голови розподілили між заступником міського голови Олександром Мосіним та секретарем міської ради Олегом Колюкою.
Місцеві вибори 2020 року, Кіровоградська обласна рада:
ВО “Батьківщина” (48 912 голосів, 21,29%)
“Слуга народу” (46 045 голосів, 20,04%)
ОПЗЖ (35 549 голосів, 15,47%)
“Європейська солідарність” (28 738 голосів, 12,51%)
“За Майбутнє” (16 469 голосів, 7,17%)
“Пропозиція” (15 468 голосів, 6,73%)
Радикальна партія Олега Ляшка (13 808 голосів, 6,01%)
Спостерігаючи за такою ситуацією, може скластися враження, що партія “Слуга народу” шукала в області хоч когось, хто став би її представником – і не знайшла, зупинившись на тому, “що є”. Дане припущення підтверджується тим фактом, що у березні 2022 року саме мера Кропивницького Райковича, який ще у 2020 році начебто був опонентом “зелених”, президент Зеленський призначив головою Кіровоградської ОВА.
Про апаратну вагу його попередниці – Марії Чорної може сказати той факт, що до призначення головою ОДА у травні 2021 року, вона 10 років пропрацювала в департаменті агропромислового розвитку Кіровоградської ОДА не на надто впливових посадах…
У цілому, очевидно, що реальна влада в області належить декільком фінансово-промисловим групам та великим сільгоспвиробникам, адміністрацію ж сприймають винятково у якості неприємної, але неминучої проблеми, якій слід дати зрозуміти, що її місце – на периферії процесів. А попередніх керівників затримували за такі суми хабарів, які в деяких інших регіонах серйозно б не розглядали.
Голова ОВА — Андрій Райкович (призначений у березні 2022 р.).
Голова обласної ради — Юрій Дрозд (“Слуга народу”).
В.о мера Кропивницького – заступник мера Олександр Мосін.
Схоже й у столиці розуміють те, що краще віддати регіон на відкуп “місцевим” і не надто від них вимагати. Баланс (а, точніше – дисбаланс) авторитету центральної і місцевої влади добре видно з публічних виправдовувань нардепа Олександра Дануци, якого Райкович, ще перебуваючи на посаді міського голови Кропивницького, пригрозив не пускати у місто, якщо той підтримає законопроект №5600 про збільшення податків для бізнесу.
Інші народні депутати, якщо й з’являються на публіці, майже завжди перебувають “у тіні” представників реальних центрів впливу. У Верховній Раді вони також діють за принципом – “не нашкодь”. Як підрахували аналітики ГО “Опора”, народні обранці, які презентують у парламенті Кіровоградщину, найчастіше під час прийняття рішень обирають кнопку “утриматися”.
Якщо ж ми подивимося на гуманітарні ініціативи нардепів від Кіровоградщини під час війни, то не можна сказати, що їх немає зовсім. Але у порівнянні з їхніми колегами з інших регіонів вони є дуже скромними. А дехто з нардепів вважає за краще не хвалитися цим у соціальних мережах взагалі.
Реальних центрів впливу в області – декілька. Крім уже згаданого Райковича, це – екс-нардеп і екс-голова ОДА, а нині міський голова Олександрії Сергій Кузьменко, екс-голова обласної ради Олександр Чорноіваненко, Андрій Табалов, низка бізнесменів та екс-нардепів, прізвища яких за межами області мало кому відомі. Ну, крім Олександра Поворознюка, якого ще нещодавно активно просувала лояльна до ОП ведуча Наталка Мосейук як народного “героя”, але його справжня політична вага на теренах області дещо перебільшена.
Ще до 24 лютого 2022 року з фракції “Слуга народу” вийшов Олег Воронько, який пояснив свій крок тиском на нього з боку правоохоронних структур. Колегу підтримав Дмитро Разумков. Нардеп Ігор Мурдій деяких час тяжів до т. зв. “групи бізнесмена Іллі Павлюка“. Чернівецького бізнесмена Павлюка журналісти називали “тіньовим куратором” групи народних депутатів від Слуги народу, що голосують в інтересах олігарха Ріната Ахметова.
Після початку повномасштабної війни, коли виконавча вертикаль зміцнилася авторитетною для області фігурою Райковича, особливих змін у системі взаємодії “місцевих” не відбулося. Область, хоча і зазнала певних руйнувань та жертв внаслідок ракетних ударів, все ж залишилася типовим тиловим регіоном, до якого переїхало декілька десятків тисяч біженців.
Не можна сказати, що у місцевій політиці все настільки тихо, що її просто не існує. Ні, певні процеси все ж відбуваються. Так, навесні 2023-го року у кріслі голови обласної ради Юрій Дрозд змінив Сергія Шульгу. Дрозд багато років працював в органах внутрішніх справ, а з 2013-го був генеральним директором групи охоронних компаній АПС. Формально причина виглядає у очах сторонніх спостерігачів кумедно: Шульга начебто не призначав керівників комунальних підприємств, і це призвело до кредиторської заборгованості.
“Слуга народу” після заборони ОПЗЖ й інших партій намагається зайняти порожню політичну нішу, а тому Кіровоградська область – одна з небагатьох, де її керівництво демонструє активність саме у партійній площині.
Виглядає все це, однак, не так, що столичні лідери “підтягують” місцевих та обіцяють їм сприяння, а навпаки. Колективний “Поворознюк”, який тихо веде бізнес подалі від очей місцевих адміністрацій, все ще залишається основною дійовою особою на теренах регіону. І з цим усім, хто бажатиме робити в області політичну кар’єру після війни, доведеться рахуватися.
Хоча, як показує приклад Довгого та Поплавського, “поворознюки” теж дуже полюбляють гроші.
