У світі почалася гостра битва ідей щодо того, як керувати відбудовою України. Вона стане наймасштабнішим проєкт відновлення в Європі після закінчення Другої світової війни.
Про це пише The New York Times.
У дискусіях беруть участь лідери держав і гуманітарних груп, університетів і банків з усього світу — представники урядів, організацій і компаній, готових пожертвувати чи позичити сотні мільярдів доларів, які можуть знадобитися, а також ті, хто можуть отримати від цього прибуток.
Увага до порятунку зруйнованих міст та інфраструктури України зосереджена переважно на її вартості. The New York Times зазначає, що минуло три десятиліття з моменту здобуття Україною незалежності, але радянська спадщина залишилася.
“Це можна побачити в лініях постачання та транспортних мережах, які були створені, коли Київ і Москва були частиною єдиної держави. Україна була спроєктована та обладнана за радянськими часами, машинами та інфраструктурою, які багато в чому залишаються відключеними від Європи. Наприклад, залізнична колія в Україні відрізняється від європейської, тому потяги не можуть легко перетинати кордони. Відсутність інтеграції з західним світом спостерігається в кожному секторі”, – пише видання.
Разом з тим зазначається, що більш складним є спадок неповноцінного та неповного переходу України до сучасної демократичної ринкової економіки після розпаду Радянського Союзу. “Частина його комерційного світу вражена корупцією та кумівством. І Україні ще належить створити стійкі політичні інституції, які б підтримували стандарти управління, встановлені Європейським Союзом, який, імовірно, стане її найбільшим торговим партнером, якщо війну буде виграно”, – йдеться у статті.
Відсутність підзвітного, прозорого та надійного державного сектору лежить в основі багатьох дискусій про те, якою має бути Україна та хто має приймати ці рішення.
“Україна, очевидно, переживає кризовий стан, намагаючись нагодувати, житло та обігріти населення взимку під час війни. Виживання є пріоритетом. Очікується, що післявоєнна відбудова триватиме щонайменше десятиліття”, – зазначається у статті.
Джозеф Стігліц, економіст з Колумбійського університету та лауреат Нобелівської премії, стурбований тим, що неоліберальний підхід, який, на його думку, призвів до нерівності, погіршення навколишнього середовища та недостатнього житла та медичного обслуговування в Сполучених Штатах та інших країнах, пропагується як модель для України.
Також Стігліц та інші критики попереджають, що механізми захисту працівників в Україні демонтуються, зазначаючи, що роботодавцям надається більше свободи дій у встановленні годин, зміні умов праці та звільненні працівників, одночасно послаблюючи силу профспілок на переговорах. Йдеться про нещодавні зміни до трудового законодавства, прийняті українським парламентом.
Україна підриває захист праці, коли Європейський Союз посилює правові зобов’язання щодо сприяння веденню колективних переговорів, вважає Люк Купер, економіст Лондонської школи економіки. Військовий та економічний успіх залежить від підтримки з боку громадян, і ці зусилля будуть перешкоджати, якщо працівники відчують, що їхній захист послаблюється, а зарплати знижуються.
Влітку прем’єр-міністр України Денис Шмигаль назвав вартість реконструкції в 750 мільярдів доларів. Щодня, поки триває війна, ця цифра зростає. Навіть якщо значну частину цих витрат понесуть інші країни та міжнародні організації, очікується, що Україна накопичить великі борги та потребуватиме здорової економіки, коли бойові дії закінчаться для стійкого відновлення.
“Цього неможливо досягти без значного залучення приватного сектору”, — сказав Маттео Патроне, керуючий директор Східної Європи та Кавказу Європейського банку реконструкції та розвитку в Києві.
Банк розвитку, який надає Україні сотні мільйонів доларів екстрених позик, гарантій і донорських грантів, має мандат «сприяти переходу до відкритої ринкової економіки для сприяння приватній і підприємницькій ініціативі».
Попри це, пан Патрон залишається оптимістом. Існує широкий консенсус щодо загальних цілей: Україна має бути перетворена на сучасну демократичну державу з ринковою економікою з сильною судовою системою та суворими гарантіями.
