Словаччина з її гарячою підтримкою України здавалася чи не ідеальною союзницею у відбиванні російської навали. Тому перемога на парламентських виборах проросійської партії Smer-CD, очолюваної колишнім експрем’єром Робертом Фіцо, стала для українців справжнім “холодним душем”. Тим більше, що навіть екзитполи прогнозували перемогу “Прогресивної Словаччини” Міхала Шимечка, яку тісно пов’язують з чинною президенткою і прихильницею України Зузаною Чапутовою. Але словацький виборець вирішив інакше.
Роберт Фіцо відзначився тим, що називав війну Росії проти України просто “конфліктом”, виступав проти антиросійських санкцій, закликав не передавати нам жодного патрону і заявляв, що “Київ толерує нацизм”. Він переконаний, що “люди у Словаччині мають більші проблеми, ніж Україна” і вже заявив, що готовий і далі допомагати Києву гуманітарним шляхом, але щодо озброєння думку не змінив.
Разом з політологом Євгеном Магдою “Політарена” розбирається, що означатиме для України перемога проросійських сил на парламентських виборах у Словаччині.
Україну у Братиславі врятує коаліція. Або ні
Політсила Фіцо ще не отримала необхідної кількості мандатів, тож попереду формування коаліції.
“Перемога Роберта Фіцо і партії Smer-SD свідчить насамперед про те, що словаки не задоволені політикою їхньої нинішньої влади, — каже директор Інституту світової політики Євген Магда. — Зрозуміло, що українське питання теж звучало на словацьких виборах, просто ми його не так активно зауважуємо, як українське питання на польських виборах. Тому що контактів між Україною та Словаччиною менше”.
Він обережно прогнозує і наступні кроки Фіцо. На думку Магди, у Фіцо достатньо усталені контакти з Кремлем, і не виключно, що словацький експрем’єр разом з угорським Віктором Орбаном “співатиме антиукраїнських пісень”. “Але наперед говорити поки що зарано. Давайте ми спочатку дозволимо йому стати прем’єром, якщо він стане, а потім вже будемо робити висновки з його заяв як прем’єра. Тому що заяви кандидатів на посаду і заяви людей, які її посідають, часто бувають абсолютно різними. І, відповідно, ми маємо бути виваженими, шукати можливості доносити свою позицію до різних словацьких сил”, — пояснює Магда.
Про “антиукраїнський пояс” в ЄС поки не йдеться
Прем’єр Угорщини Віктор Орбан вже зрадів перемозі Фіцо. “Завжди приємно працювати з патріотами. І я очікую цієї співпраці”, – заявив він на своїй офіційній сторінці на “Х”. Тож виникає питання, чи чекає на Україну своєрідний “антиукраїнський пояс” з країн-сусідок, в яких перемогли проросійські сили, адже Словаччина – лише перша в черзі європейських держав, де наближаються ті чи інші вибори.
“Очевидно, що головним питанням тепер будуть польські парламентські вибори і те, що два тижні поспіль буде відбуватися у польсько-українських відносинах, — погоджується Магда. — Я скептично ставлюся до перспективи того, що буде швидке потепління (у стосунках з Польщею, — ред.). Думаю, що потепління розтягнеться до кінця року, тому що після проведення виборів треба буде сформувати владу і зробити багато інших різних речей”.
Він вважає, що Україні варто приділити увагу стосункам з сусідами: визначити протиріччя між сторонами і працювати з цим цілеспрямовано, аби не дивуватися потім неприємним несподіванкам.
“В будь-якому випадку, думаю, зарано говорити про виникнення якогось “поясу непорозуміння”. Просто треба, щоб ми провели певну інвентаризацію обопільних претензій з нашими сусідами. Тут і Білорусь – не виключення, включно з білоруськими демократичними силами, і Молдова. Тому що далі ми будемо бачити багато неприємних сюрпризів – думаю, що місцеві вибори у Молдові їх теж подарують. На жаль, існує висока ймовірність цього”.
Чому Україні потрібне іномовлення
В контексті словацьких виборів виникає питання, а як Україна працює з іноземними аудиторіями, просуваючи потрібні собі наративи і формуючи проукраїнський порядок денний. Для українського виборця є “вічний телемарафон”, на який ресурсів не шкодують, що ж стосується закордонного споживача інформації, то його де-факто взяв на себе сам президент Володимир Зеленський. Проте мода на нього на Заході, схоже, йде на спад досить стрімко. Інформаційної структури, яка б опікувалася закордонними глядачами, слухачами і читачами, за півтора року війни, ще в умовах масштабної російської дезінформаційної кампанії, створено так і не було. Англомовний сайт The Gaze, який відкрився кілька місяців тому і, схоже, не “злетів”, тож він не рахується.
“Те, що в нас знищене іномовлення – це погано, і це зрозуміло, — погоджується Магда. — Проте ми маємо усвідомлювати і інший момент: для того, щоб взаємодіяти з іншими державами, ми маємо бути зрозумілими, і в принципі чітко ставитись до наших завдань. Ми маємо сформулювати необхідні власні національні інтереси. І зрозуміти, яким чином нас бачать наші сусіди. Станом на зараз у нас немає такого бачення”.
Він пояснює: якщо в українській інформаційній політиці зроблена ставка на російську мову, замість того, щоб робити хоча б на англійську, французьку, польську, арабську, то ображатися нема на кого — суто наша неспроможність створити хоч якийсь інститут добросусідства з найближчими країнами.
“І це, на мою думку, досить погано. Нам треба з цього замкненого кола виходити і виходити якомога швидше. І не говорити, що ми на це шкодуємо грошей, а мобілізувати різноманітні ресурси і взаємодіяти з сусідами. Тим більше, що в кожній сусідній державі є достатньо політиків, медіа, лідерів громадської думки, які нас активно підтримують”, — зазначає політолог.
Що варто знати про парламентські вибори у Словаччині
Дострокові парламентські вибори у Словаччині відбулися 30 вересня.
Попри результати екзитполів, які пророкували лідерство партії чинної проукраїнської президентки Зузани Чапутової, “Прогресивна Словаччина”, переможцем стала політсила колишнього прем’єр-міністра країни Роберта Фіцо Smer-CD.
За результатами підрахунку 99% протоколів переможці отримали наступні результати (в дужках – кількість місць, які отримає політсила):
- Smer-CD (Роберт Фіцо) – 23,29% (42)
- “Прогресивна Словаччина” (Міхал Шимечка) – 17,07% (31)
- “Голос” (експрем’єр Петер Пелегрінні) – 14,96% (27)
- OL’aNO+ (експрем’єр Ігор Матовіч) – 9,01% (16)
- “Християнсько-демократичний рух” – 6,9% (13)
- SaS (“Свобода і солідарність”) – 6,22% (11)
- Словацька національна партія – 5,66% (10)
Радикально-націоналістична і антиукраїнська “Республіка”, якій екзитполи також обіцяли місце у парламенті, не подолала виборчого бар’єру у 5%.
Проросійськими вважають партію Роберта Фіцо та Словацьку національну партію Андрея Данко. Разом вони отримають 52 мандати.
Проукраїнськими вважаються “Прогресивна Словаччина”, “Християнсько-демократичний рух” та SaS – вони отримають 55 мандатів.
Невизначена позиція у партії “Голос”, яка свого часу відкололася від партії Фіцо, та OL’aNO+ відомого своїм популізмом Ігора Матовіча.
Загалом у словацькому парламенті 150 депутатів. Тож для формування коаліції потрібно 76 депутатів.
Найбільш вірогідною вважається союз проросійських Smer-CD та Словацької національної партії та поміркованого “Голосу”, у якого нині “золота карта”. Ця партія сформована колишніми однопартійцями Фіцо, і саме у виборців цих трьох політсил найбільш схожі запити. Але заразом голова “Голосу” Петер Пеллегріні стикається зі складним вибором.
