Журналісти у деталях розкрили схему викрадення українських дітей з окупованих територій у Росію. Прикладом стали історії 46 вихованців Херсонського будинку дитини, які опинилися в РФ.
Про це йдеться у великому розслідуванні американської газети New York Times.
Матеріал розповідає долю 46 вихованців Херсонського будинку дитини, які опинилися в окупації ще з перших днів повномасштабної війни. На той момент у закладі перебували немовлята та діти до п’яти років, деякі з них мали серйозні вади, наприклад, церебральний параліч. Ці діти не були сиротами, хоча у деяких з їхніх батьків були обмежені батьківські права. NYT публікує численні фотодокази та інші свідчення, які послідовно розкривають усе, що відбувалося з цими дітьми від початку повномасштабного вторгнення РФ.
“Зібрані дані вказують на те, що переміщення найвразливіших жертв війни було частиною послідовної кампанії Володимира Путіна і його прибічників, спрямованої на стирання української ідентичності дітей. Щоб прослідкувати за долею та переміщенням дітей, які опинилися під контролем російської влади, журналісти проаналізували дописи в російських соціальних мережах, отримали доступ до фото, відео, текстових повідомлень та документів, а також провели понад 110 інтерв’ю з юристами та російськими і українськими посадовцями. На думку фахівців у галузі права, те, що відбулося з дітьми в подальшому, може становити воєнний злочин”, – йдеться у повідомленні.
Серед чиновників, які згадуються у тексті – Ігор Кастюкевич – тодішній так званий “міністр охорони здоров’я” Криму, член “Єдиної Росії”, його заступник, а також уповноважена з прав дитини в РФ Марія Львова-Бєлова та численні російські політики. Розповідається, як працівники, лікарі та керівництво дитбудинку намагалися убезпечити вихованців від російських обстрілів, а українські посадовці та поліція намагалися знайти спосіб евакуювати дітей.
На той час Херсон був повністю окупований, а росіяни відмовилися надати гуманітарний коридор, який би дозволив цивільному населенню врятуватися від ударів. Замість цього озброєні окупанти вдерлися у підвал херсонської церкви Голгофа, де на той момент дітей ховали від обстрілів, і шляхом погроз змусили вихователів повернути їх у Будинок дитини, “де окупаційна влада могла тримати їх під постійним наглядом”.
Протягом кількох наступних місяців російські посадовці знімали численні пропагандистські фото і відео про те, як вони “допомагають” дітям. Вони наголошували, що діти “належать” Росії і вже тоді стало очевидно, що вихованців зрештою вивезуть з України.
Зрештою кілька керівників і провідних фахівців Херсонського будинку дитини були змушені звільнитися, адже відмовилися брати російські паспорти та співпрацювати з окупантами. Новим “директором” росіяни призначили Тетяну Завальську, яка влаштовувала для російських пропагандистів показові “екскурсії”, а надалі допомогла вжити низки псевдоюридичних заходів, щоб “легалізувати” подальше перебування дітей у Росії, хоча батьки деяких дітей не були позбавлені батьківських прав.
У жовтні 2022 року, коли ЗСУ готувалися звільнити Херсон, росіяни вивезли з міста 46 вихованців дитбудинку. До цього долучилися низка призначених Кремлем кримських “чиновників”. Спочатку дітей перевезли у Сімферополь і розділили між двома дитячими закладами. Втім українській стороні про місцеперебування дітей не повідомили, що є воєнним злочином.
Згодом Марія Львова-Бєлова заявила, що її офіс сприятиме влаштуванню цих дітей у російські прийомні сім’ї лише в тому випадку, якщо їхні кровні батьки не будуть знайдені в Україні. Однак це не відповідало дійсності.
“Одне українське подружжя дізналося, що їхні діти знаходяться в Криму, лише коли журналісти NYT відвідали їх в Херсоні. Ці батьки не знали, де їхні діти, хоча документи свідчать про те, що російським чиновникам були відомі імена та адреса сім’ї. Тим часом окупанти “присвоїли” дітям російське громадянство, яке є необхідною умовою для усиновлення та влаштування у російські сім’ї. При цьому фахівці в галузі права наголосили, що видача нових документів, переклад імен дітей та зміна їх громадянства доводять намір російської влади позбавити дітей їхньої ідентичності, що є порушенням Конвенції про права дитини і воєнним злочином”, – йдеться у повідомленні.
Минуло вже 19 місяців з того часу, як дітей вивезли з дитбудинку в Херсоні. Діти дорослішають і змінюються так, що зараз навіть українські вихователі ледве можуть їх впізнати. Це також може ускладнити роботу українських слідчих, які намагаються розшукати та повернути дітей.
Згодом фотографії принаймні 22 херсонських дітей з’явилися у російському федеральному банку даних дітей-сиріт. У їхніх анкетах зазначено, що вони з Криму, а Україна взагалі не згадується. Відомо, що принаймні двоє з них були влаштовані в російські сім’ї. А щонайменше семеро дітей повернулися до України за сприяння української влади та посередників з Катару. Серед них – Анастасія та Микола Володіни, чия мати у лютому цього року їздила за ними до Москви. Однак решта херсонських дітей все ще залишаються під владою Росії.
Нагадаємо, російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова оприлюднила звіт, в якому зазначено, що від початку вторгнення в Україну окупанти вивезли до Росії понад 700 тисяч українських дітей. За офіційними даними української влади, від 24 лютого 2022 року і станом на 31 липня 2023 року до Росії депортували 19 546 дітей. До переліку увійшли випадки, про які відомо офіційно. Українські правозахисники вважають, що цифри у рази більші і обчислюються сотнями тисяч.
