Перемога без перемоги — так можна охарактеризувати результати парламентських вибори у Польщі, одній з найважливіших сусідок і країн-союзниць України. Провладна “Право і справедливість” Ярослава Качинського отримала перше місце. Опозиційна “Громадянська коаліція” Дональда Туска — друге. Але слідом йдуть ще дві політсили, з якими “срібний призер” найочікуваніше сформує більшість у парламенті. Тож переможець, схоже, отримав “золото”, яке лише блищить.
Разом з експертом програми “Міжнародна і внутрішня політика” Українського інституту майбутнього Ігорем Тишкевичем “Політарена” розбиралася, чим загрожував той чи інший результат Україні, наскільки стійкою буде польська коаліція, та які помилки наробив офіційний Київ у відносинах з найближчими партнерами.
Результати виборів: переможець не отримає все
Загалом голоси виборців розподілилися наступним чином:
- “Право і справедливість” – 35,38%
- “Громадянська коаліція” – 30,70%
- “Третій шлях” – 14,40%
- “Лівиця” – 8,61%
- “Конфедерація” – 7,16%.
Ще до виборів було зрозуміло, що польське суспільство втомилося від гегемонії “ПіС”, яка очолює державу з 2015-го: політсила 8 років отримувала з кожним разом меншу, але таки більшість у парламенті і свого президента, Анджея Дуду. Вибори це продемонстрували: об’єднатися “ПіС” може хіба з ультраправою і антиукраїнською “Конфедерацією”, яка, на щастя, не виправдала очікувань: опитування обіцяли їй до 15% голосів виборців, позаяк отримала вона у два рази менше.
Таким чином, переможець, який знову “схуд” в електоральній підтримці, не зможе отримати більшість, навіть об’єднавшись з ультраправими. За попередніми розрахунками, в Сенаті — вищій палаті польського парламенту — провладні сили отримають лише 44 портфелі проти 66 опозиційних. В сеймі – нижній палаті, яка має визначальну роль у формуванні політики держави: 212 проти 248. Туск і союзники отримують більшість.
Польща не кине Україну
В Україні за польськими парламентськими виборами стежили куди уважніше, ніж за недавніми словацькими, де перемогли — і вже створили коаліцію — популістські проросійські сили. Втім, як переконаний Ігор Тишкевич, в цьому випадку жоден результат не загрожував втратою підтримки.
“Вибори у Польщі майже нічого не змінюють, тому що у польських еліт, окрім представників партії “Конфедерація”, є консенсус щодо подальшої підтримки України, — вважає експерт. — Україні вдавалося непогано співпрацювати з “Правом і справедливістю”, і я не думаю, що це буде вдаватися гірше з коаліцією, якщо така буде”.
Тишкевич звертає увагу, що загалом до коаліції увійдуть 8 партій (об’єднані у три передвиборчі блоки, — ред.). І домовитися з ними усіма буде не так і легко. Тож польська парламентська більшість буде певною мірою слабкою.
Цілком очікувано, що “ПіС” просто так не здасться і намагатиметься “переграти” ситуацію на свою користь. Наприклад, окрім об’єднання з “Конфедерацією”, це можуть бути спроби перетягнути на свій бік окремих депутатів новоутвореної більшості. Крім того, вихідцем з партії Качинського і, відповідно, лояльним до неї є президент Анджей Дуда. Який може використати вето проти певних ініціатив опонентів — якщо буде така нагода.
“Можливості будуть створені після перших місяців роботи коаліції, якщо вона буде створена. По-перше, [невідомо] на яких засадах буде створена коаліція. Друге — наскільки будуть погоджені ключові кроки, які вони одразу роблять. Тому що якщо в державі почнеться різнобій, то звісно, що це перший сигнал, що нова коаліція швидко припинить існування”, — пояснює Тишкевич.
Польські “ліві” — не загроза
Певне занепокоєння у майбутній коаліція може викликати присутність “Лівиці” — об’єднання лівих політичних сил, які у Європі не завжди підтримують Україну і тяжіють до закликів домовлятися з Росією і принципу “все не так однозначно”. Втім, у випадку польських виборів остерігатися негативного впливу, вочевидь, не варто.
“Питання, за якими критеріями ми відносимо до лівих чи правих: це економічне чи суто політичне питання? Це перше. Друге – треба дивитися політичну програму, а їхня програма не несе загроз для України. Якщо ми беремо “Лівицю”, то вони виступають за ліберальну економіку. А якщо ми беремо державне регулювання, державні програми, то провладний правий “ПіС” фактично будували країну з надвеликою роллю держави”, — каже експерт.
Україна сама створила собі проблему
Те ж саме стосується і ще одного учасника коаліції, блоку “Третій шлях”, який складається з центристської “Польща 2050” та аграрною Польською селянською партією — а саме незадоволення фермерів призвело нещодавно до конфлікту з Києвом і спробу заблокувати ввезення в Польщу українського зерна. В цьому випадку, на думку Тишкевича, недопрацювала вже сама Україна.
“Польща відкривала нам кордони насамперед для транзиту. Я розумію українських фермерів, які спробували продавати це зерно на польській території. Я розумію польські компанії, які виступали посередниками. Це бізнес. Але в такому разі питання до української сторони, і не лише уряду, а й засобів масової інформації”, – зауважив він.
Тишкевич згадує, що перші “тривожні дзвіночки” роздалися ще у 2022-му, коли українські ЗМІ почали з пафосом повідомляти, які гарні українські аграрії, і як ми захоплюємо польський продуктовий ринок. “Було зрозуміло, що польський уряд на це реагуватиме, незалежно від того, правий він чи лівий. Тому він призначений парламентом, а парламент – це люди, яких обрали польські, а не українські виборці. І вони повинні захищати інтереси своїх фермерів, це завдання їхньої держави”.
Таким чином українці створили проблему для сільського господарства Польщі, а коли “прилетіло” у відповідь, обурилися. Хоча було зрозуміло, що у такому форматі відкриття ринку не може бути в принципі. Тож в цьому випадку питання мають бути до урядовців та дипломатів, які вчасно не врегулювали ситуацію ні всередині, ні за межами країни.
Вибори у Литві: які помилки треба виправити
Загалом, кажучи про очікування від виборів в Польщі, експерт радить не ставитися до їхніх перебігу та результатів з позиції “за” чи “проти” України той, чи інший переможець — як сталося, наприклад, з виборами у Словаччині.
“Дуже великою помилкою є вважати, що вибори у Словаччині були проросійські, антиукраїнські чи якісь ще. Можна по-різному називати партії, які прийшли до влади, але в будь-якій країні будь-які вибори – це, в першу чергу, внутрішня повістка. Тому одразу ставити хрест на Словаччині я б не став”, — зауважує Тишкевич.
Він нагадує, що наступними будуть вибори у ще одній союзниці України — Литві: навесні — президентські, восени — парламентські. Тож для України це шанс зробити висновки і спробувати доводити і роз’яснювати свою позицію всім партнерам, системно працювати з ними, а не розвішувати ярлики, що ці партнери — гарні, а решта – проросійські, підіймаючи таким чином не потрібну інформаційну хвилю.
