Благодійний фонд Сергія Притули — відомого волонтера і шоумена, потрапив у неоднозначну дискусію щодо закупівлі британські бронетранспортери Spartan. Під час неї до фонду, який оперує сотнями мільйонів гривень — українці на армію донатять щедро, виникли питання про ціни і звітність.
Все почалося з того, що 2 листопада Притула оголосив збір донатів на 50 британських гусеничних бронетранспортерів Spartan. Мета збору, як казав Притула, з 2 по 8 листопада зібрати 200 млн грн і “викупити усю партію”. Тобто, на один Spartan його фонд розраховував витратити 4 млн грн — 100 тис. доларів.
3 листопада Притула закрив збір і повідомив, що фонд домовився про закупівлю 60 Spartan, а українці і іноземці зібрали 236 млн гривень.
“Цих коштів вистачає на 60 Спартанів і 4 млн зверху в нас залишається на наступний проєкт”, — сказав Притула.
Ситуацію підхопили благодійні фонди, пов’язані з експрезидентом Петром Порошенком. Вони повідомили, що вже придбали 14 БТР Spartan різних типів за ціною 1 млн 215 тис. грн за штуку. Про це написав волонтер, колишній радник Порошенка Юрій Бірюков, зазначаючи, що цей проєкт стартував ще у серпні. Також фонд “Справа громад”, до якого дотичний Бірюков, повідомляв, що у них є оформлена вся дозвільна експортно-імпортна документація.
Бірюков опублікував повний звіт, що скільки коштує і не пропустив нагоду, не називаючи прізвище Притули, відпустити “шпильку” у його бік.
“Я знаю, що якби ми хотіли купити 60 штук — нам знадобилося б 78 942 612 гривень. Що… дещо менше, ніж… Просто ми не маємо команди сммщиків і піарників (не мої слова, це з одного інтерв’ю), але є команда юристів. І є розуміння відповідальності за кожну гривню, яку ви нам довіряєте. І є досвід міжнародних закупівель. Ми знаємо, що коли нам показують Спартани за 100 000 фунтів (а саме з цієї ціни починалися переговори), завжди потрібно рити і знаходити реальних власників, а не вистачати у першого посередника з довгого ланцюга посередників. Досвід. Наша команда витратила три місяці на весь процес – від пошуку реального власника до отримання всіх ліцензій”, — написав Бірюков.
Непорозуміння з ціною на бронетранспортери Spartan рознісся мережею і Притула вимушений був зреагувати. Він пояснив, що закладена його фондом ціна у 100 тис. доларів за одиницю — це верхня закупівельна межа.
“Чи знали ми про існування ціни 29500 фунтів, яка зараз гуляє мережею? Так, звісно ж. Проте ми зібрались купувати не 6, не 8, не 10 бронемашин. А 50-60-80 чи, можливо, 100. І це не той випадок, коли чим більше ти береш, тим більшу знижку тобі роблять. Це не конкурентний ринок”, — написав Притула.
Також він зазначив, що після того, як з України відбулось контрактування невеликих партій цих бронетранспортерів, “на британському ринку відбулось суттєве пожвавлення по цій номенклатурі”. Притула стверджує, що ті ціни, які були на ринку ще кілька місяців тому, зараз не є актуальними.
Притула пообіцяв звітувати по цій закупці.
“В той самий день, коли останній броньовик, закуплений з кошторису 236 000 000 гривень, заїде в Україну, наш фонд у притаманній для себе манері, дасть вичерпну інформацію і за кількістю, і по вартості. Будуть чеки”, — написав Притула. Непорозуміння мало б вичерпатися, але ні.
Чому виник цей кейс з фондами Порошенка і чому є питання до Притули
Сергій Притула — один з найпопулярніших сучасних українських волонтерів. Протягом цих майже дев’яти місяців війни Притула завдяки своїй харизмі гуртує українців навколо ідеї допомоги ЗСУ. Юрій Бірюков, який опікується фондом Порошенка, — відомий, але не настільки медійний, проте також робить таку саму важливу справу.
Фондів, які збирають гроші на ЗСУ, не мало, і працюють вони на одному фундаменті — на довірі. Хто кому довіряє, в той фонд і перераховує гроші.
National Democratic Institute та Київський міжнародний інститут соціології нещодавно оприлюднив результати опитування, згідно з якими Притула став найпопулярнішою людиною в Україні після президента Володимира Зеленського. З симпатією до Притули ставляться 77%. Порошенко у цьому списку третій з низу з результатом у 19%.
Ще у січні Притула казав, що планує протягом 2022 року зареєструвати свою політичну партію. Нагадаємо, в політиці він не новачок, був кандидатом у народні депутати від партії “Голос”, а також кандидатом у мери Києва. Притула казав, що не хоче робити іменну партію і обіцяв, що “в самій назві ні слова “Притула”, ні “біля Притули” не буде”. Влітку він вийшов з партії “Голос”, але про реєстрацію своєї політсили так і не оголосив. “Займатися політикою під час війни – це настільки кончено і настільки ницо, що я не розумію, чому величезний шмат людей продовжує жити в цьому ритмі”, — казав Притула в Інтерв’ю Лівому берегу, відповідаючи на питання про свою партію.
Кейс з протиставлення роботи фондів Порошенка і Притули, які, власне обидва працюють на перемогу, все одно віддає політикою, як не крути. Саме через публічне обговорення і саме через те, що і Порошенко і Притула (хоч він зараз від цього відсторонюється) до політики мають безпосереднє відношення.
І це протиставлення не є конструктивним. Правильно було б об’єднатися, допомогти один одному і купити ці бронетранспортери за вигідною ціною.
Але ні. Притула публічно крок на зустріч не зробив, а Бірюков продовжує по ньому топтатися. Паралельно з цим в українців, хто донатить Притулі, виникають запитання щодо звітності його фонду, мовляв, хочемо бачити усі документи і чеки не тільки за ці Спартани, а й за попередні закупівлі.
Український волонтерський рух — унікальне явище. З 2014 року волонтери замінили інституції держави, які або погано працюють або не працюють. Всі закупівлі і техніки і спорядження для армії має робити Міноборони, але й на 9 році війни військові покладаються на волонтерів, що збирають донати. І все тримається на довірі, не буде довіри, не буде й грошей.
