Західні партнери побоюються, що операція з повернення Криму чи Донбасу може спонукати Росію до ескалації, можливо навіть до застосування ядерної зброї.
Про це пише The Economist.
Операція з повернення Криму
Українські командири не безпідставно стримані щодо своїх наступних дій. “Якби ми телеграфували про наші плани в соцмережах і на телебаченні, ми б нічого не досягли”, — каже генерал-лейтенант Михайло Забродський, колишній командувач десантно-штурмовими військами України, який залишається близьким до процесу планування. Він наполягає, що операція з повернення Криму не тільки можлива, але й готувалася до 2023 року. Інше питання, коли саме може початися операція: спочатку потрібно виграти багато битв. Але історія показує, каже він, що окупаційним силам “завжди важко втримати Крим”.
Джерела у збройних силах кажуть, що нічого не планується, включаючи операції проти території, захопленої Росією до 24 лютого. Дороги, що ведуть до Криму, зараз знаходяться в зоні дії української вогневої потужності, включно з ракетними системами HIMARS, які так різко порушили російське матеріально-технічне забезпечення з моменту їх введення влітку. Призначена Росією влада в Криму готується протистояти наземній атаці, наказуючи побудувати нові укріплення та траншеї, а також оголошуючи рівень надзвичайної ситуації в кількох частинах півострова. Місцеві жителі Джанкоя повідомляють, що окопи будуються поблизу авіабази, яка була обстріляна в серпні та, ймовірно, знову кілька днів тому, під час, ймовірно, нападів українських спецназів.
Ключ до звільнення Криму: розрив російської логістики
Але Україна, ймовірно, спочатку зосередить свою вогневу міць деінде. Пріоритетом залишається розрізання сухопутного мосту, що з’єднує материкову Росію з Кримом. Російські військові планувальники теж це розуміють, і відповідно розробили та укомплектували оборонні лінії. Джерело у військовій розвідці впевнене, що структурні переваги України, головним чином, її здатність влаштовувати високомобільні атаки та розривати лінії постачання, переважатимуть. “Ми на кожному етапі демонстрували, що наша тактика і фокус на логістиці правильні. Покажемо ще раз”, – каже джерело.
Численні битви за Крим протягом століть дали українським планувальникам багато розуміння. Здебільшого безкровна російська анексія у 2014 році, під час якої загинуло лише двоє українських військових, не є типовим прикладом. Військові дії в Криму зазвичай закінчуються тисячами загиблих: лише за останнє століття сотні тисяч полягли перед його воротами, насамперед під час громадянської війни в Росії та Другої світової війни, не кажучи вже про величезні втрати під час Кримської війни 1850-ті роки. Захоплення півострова зазвичай вимагало перетину вузьких відкритих смуг землі або боліт.
Військові експерти, які добре знаються на півострові, кажуть, що рельєф повинен дати Україні паузу для роздумів. Адмірал Микола Жибарєв, який ще у 1992 році спровокував розвал Чорноморського флоту Росії, оголосивши свій фрегат українським, тепер каже, що дипломатія є найперспективнішим шляхом повернення спірної території. Андрій Риженко, капітан військово-морського флоту у відставці, який народився в Криму, каже, що для успішної операції потрібно багато чого зробити: “Є реальна перспектива, що все закінчиться кровопролиттям. Це операція, яка Україні не потрібна”.
Забродський наполягає, що українські планувальники розробили тактику, яка може спрацювати. Україна не має наміру йти на безглузду лобову атаку на Крим, каже він. Існують і інші цікаві можливості загальновійськового маневру, із застосуванням сухопутних військ, морських десантів і ударів з повітря. Російське домінування на морі та в повітрі можна було б зірвати за допомогою “асиметричних прийомів”. Прикладами можуть бути атаки українських безпілотників на Чорноморський флот наприкінці жовтня, у результаті яких було пошкоджено флагманський корабель “Адмірал Макаров”, а також руйнування частини Керченського мосту. “Ми здивуємо людей і багато разів знову”.
