На Херсонщині так і не призначили депутата від ОПЗЖ Юрія Стельмашенка радником голови Херсонської обласної військової адміністрації Ярослава Янушевича.
Інформація про це була оприлюднена в херсонських ЗМІ 18 листопада, аде вже 19 листопада народна депутатка від “Слуги народу” Мар’яна Безугла спростувала цю інформацію.
“Обставини перевіримо: чому, звідки, навіщо така “новина”, де він зараз і т.д. Як голова комітету національної безпеки та оборони в Політраді Слуга Народу не можу бути осторонь”, — зазначила Безугла.
Хто такий Юрій Стельмашенко
Юрій Стельмашенко — депутат Херсонської міськради, який був обраний у 2020 році від партії ОПЗЖ, займався питаннями доріг та громадського транспорту. У 2021 році був в.о. заступника мера Херсона Ігоря Колихаєва. Наприкінці року звільнився за власним бажанням.
З 2014 року по 2019-й Стельмашко був помічником нардепа Віталія Чепиноги (Блок Петра Порошенка).
Але цікавими у біографії Стельмашка є два роки: з 2012 по 2014, коли він був помічником на громадських засадах нардепа Володимира Сальдо (Партія регіонів), який зараз є відомим херсонським колаборантом, призначеним Кремлем гауляйтером Херсонщини. Саме це нагадали Стельмашку, коли з’явилася інформація про його ніби-то призначення радником Янушевича.
Що не так з самим Янушевичем
До призначення Янушевича керувати звільненою частиною Херсонщини такоє виникли питання. Журналіст Юрій Бутусов нагадував, що Янушевич — це колишній чиновник часів Януковича, який був заступником начальника податкової служби, заступником начальника податкової міліції, заступником начальника міграційної служби, директором держпідприємства “Документ”, яке виготовляло усі українські паспорти.
“При президенті Порошенко півтора року був директором підприємства Укрчастотнагляд. Про участь Янушевича у захисті України або у волонтерській діяльності нічого невідомо. Нема ніякої логіки у призначенні Янушевича президентом Володимиром Зеленським на область, яка окупована ворогом, і яку Росія намагається до себе приєднати. Янушевич не має досвіду державного управління регіоном, не має відомих суспільству заслуг в обороні країни. Чергове дивне призначення, мотиви якого не публічні та не посилюють довіру до кадрових рішень влади”, — зазначав Бутусов.
За інформацією ZN.UA Ярослав Янушевич свого часу користувався особливою довірою колишнього прем’єра Миколи Азарова, мав дуже тісні дружні стосунки з його сином – Олексієм.
Реакція Стельмашенка на інформацію про його призначення
Реакція була бурхливою. Стельмашенко написав кілька публічних постів на своїй сторінці у Facebook, а потім взагалі закрив сторінку від переглядів.
Проте у мережі зберіглися скріншоти того, що він написав. Цікаво, що інформацію про своє призначення він не спростовував.
За словами Стельмашенка, навесні 2022 року виїхав із захопленого Херсона та вступив до лав Збройних сил України, де продовжує служити. А після звільнення міста його відправили до ВДА відновлювати критичну інфраструктуру.
А вже у наступному дописі Стельмашенко запевнив, що ніяким радником не буде, мовляв, це була публічна дискусія.
“Я почув думки та прислухався до порад і поважаю вибір суспільства, яке наголосило на тому, що я не повинен обіймати публічні посади. Саме для цього я сам ініціював публічну дискусію з цього приводу. Дякую Всім за участь! Буду і надалі любити і допомагати своїй Батьківщині без будь-яких посад”, — написав він.
Тим самим Стельмашенко визнав, що лише розголос у ЗМІ і спротив суспільства завадили його призначенню на посаду.
В Україні під час війни є великий запит на справедливість, яка полягає в тому, щоб не допускати до державних посад представників проросійських сил. Надто дорогу ціну платять українці за те, що після переламних подій в історії сучасної України — після Помаранчевої революції у 2004, після Революції гідності і після анексії Криму і початку війни на Донбасі у 2014, проросійські політичні сили продовжували свою діяльність в Україні. Майже всі причетні до роздмухування війни на Донбасі і окупації Криму не понесли покарання. Лише Олега Царьова в травні цього року було засуджено заочним судом на 12 років тюрми.
Тому будь-яка спроба реанімувати ексрегіоналів, або членів ОПЗЖ, що насправді одне й те саме, сприймається суспільством болісно і дуже жорстко. Останній кейс з Нестором Шуфричем у НОК також каже про це. Не всі призначення громадськості вдається скасувати або попередити, і Янушевич тому приклад, проте ця тенденція на спротив протягування сумнівних діячів у владу триватиме.
